15 жовтня, 2024
Ефективність повідон-йод-вмісних ополіскувачів у зниженні вірусного навантаження SARS-CoV‑2 у верхніх відділах дихальних шляхів: огляд літератури
Наприкінці 2019 р. звичайне життя всього людства несподівано змінилося через появу нової надзвичайно контагіозної та небезпечної хвороби COVID‑19, спричиненої новим коронавірусом SARS-CoV‑2. Швидка поширеність SARS-CoV‑2 разом із потенційним тяжким перебігом COVID‑19, розвитком різноманітних ускладнень, у т. ч. багатосистемного запального синдрому, септичного шоку та смерті, зумовили оголошення Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) пандемії, запровадження жорсткої програми вакцинації, а також запобіжних заходів (соціальне дистанціювання, масковий режим, самоізоляція, посилення особистої гігієни, обов’язкове тестування тощо).
Після приборкання пандемії COVID‑19 час від часу реєструють спалахи захворювання, які пов’язують з виникненням мутантних штамів SARS-CoV‑2. Останній спалах COVID‑19 у країнах Європи, що триває донині, пояснюють появою чергових мутацій SARS-CoV‑2, відомих під назвами FLiRT або FLip [25]. Згідно з даними ВООЗ, протягом останніх 28 діб (до 1 вересня 2024 р.) у світі зареєстровано 249 849 нових випадків COVID‑19, що на 29 406 випадків більше порівняно з попередніми 28 добами [25]. Очолюють перелік країн із найбільшою кількістю хворих Італія (33 613 випадків) і Польща (22 023 випадки) [25]. Нині в Україні також спостерігають збільшення кількості хворих на COVID‑19: зараз їхня чисельність становить 3896 осіб [25]. Саме тому знову стає актуальним питання ефективного запобігання інфікуванню SARS-CoV‑2; одним із дієвих способів визнано назооральне застосування антисептиків із віруліцидною активністю через їхню властивість пригнічувати життєдіяльність SARS-CoV‑2 [3, 5, 15, 31].
SARS-CoV‑2: від властивостей вірусу до ролі ротової порожнини в патогенезі COVID‑19
Відомо, що коронавіруси – група несегментованих РНК-вірусів, укритих оболонкою, котрі мають сферичну форму діаметром 60-140 нм і на зовнішній оболонці яких розташовані шипові білки розміром 9-12 нм, що надають їй короноподібного вигляду [12]. Вірус є тропним до клітин, які мають специфічні рецептори ангіотензинперетворювального ферменту‑2 (АПФ‑2) та трансмембранної серинової протеази‑2 (TMPRSS‑2) [33]. Такі клітини переважно розташовані в легенях, але значна кількість зазначених рецепторів ідентифікована в епітеліальних клітинах язика (остистий клітинний і роговий шар, поверхневий епітелій), ясен, у слизовій оболонці порожнини рота, смакових клітинах грибоподібних сосочків, слинних залозах (протокових, ацинарних, міоепітеліальних клітинах) [33], назальній порожнині [9]. Результати систематичного огляду 10 досліджень свідчать, що найвища кількість АПФ‑2-рецепторів розміщується на поверхні язика, в слизовій порожнині рота, слинних залозах та епітеліальних клітинах, тоді як TMPRSS‑3, 5, 7 експресуються переважно в слинних залозах, а також епітеліально-подібних клітинах [27]. Учені підкреслюють, що рівень експресії АПФ‑2-рецепторів у ротовій порожнині значно перевершує такий у легенях [13]. Зазначені особливості роблять ротову порожнину осередком найбільшого вірусного навантаження SARS-CoV‑2, особливо на перших етапах інвазії вірусу до організму [18, 27]. Крім того, рот як складова ротоглотки – природне місце скупчення значної кількості бактерій та вірусів, які надходять з носа, горла, нижніх дихальних шляхів; слина, інфікована SARS-CoV‑2, також може сприяти поширенню COVID‑19 [12].
Установлено два шляхи передачі SARS-CoV‑2. Непрямий характеризується осадженням вірусу на поверхнях після виділення його з організму під час дихання, розмови, чхання або кашлю в складі крапель розміром >5 мкм із подальшою передачею під час контакту з контамінованими предметами. Безпосередній шлях передачі (від людини до людини) можливий за умов утворення аерозолю, в складі якого наявні краплі зі збудником, розмір котрих <5 мкм. Такі краплі залишаються в повітрі протягом значного періоду часу, а також сприяють розповсюдженню вірусу на відстань >1 м [13]. Нові штами SARS-CoV‑2 поширюються здебільшого в аерозолі на короткі відстані; водночас інфіковані особи виділяють значну кількість вірусів під час розмови та кашлю [32]. Протягом перших днів інфікування SARS-CoV‑2 пацієнти залишаються безсимптомними, але надзвичайно заразними через розмноження та накопичення вірусу в носовій, ротовій, глотковій ділянках [12, 26]. Наявність вірусу в 91,7% зразків слини пацієнтів із COVID‑19 підкреслює важливість ротової порожнини як провідного місця передачі та резервуару SARS-CoV‑2 [2]. На подальших стадіях захворювання SARS-CoV‑2 швидко реплікується в нижніх дихальних шляхах із продукуванням значної кількості патогенних вірусів, які можуть передаватися повітряно-крапельним шляхом, знову потрапляючи до ротоглотки і слини [18, 26]. Завдяки таким патофізіологічним особливостям циркуляції вірусу слина містить значну кількість SARS-CoV‑2, котрі потрапляють до неї з верхніх і нижніх дихальних шляхів, інфікованих слинних залоз; саме тому слина вважається надзвичайно потужним потенційним джерелом передачі вірусу [29]. Нині інфікування слизової оболонки ротової та носової порожнини розглядається як провідна ділянка патогенезу COVID‑19 (рис. 1) [19].
Рис. 1. Імовірна послідовність розвитку COVID‑19: гіпотетична модель орально-судинно-легеневого шляху зараження [19]
Ороназальне застосування антисептиків як спосіб профілактики COVID‑19
Вищезазначений сучасний погляд на патогенез COVID-19 докорінно змінив підхід до профілактики захворювання: зараз активно використовуються полоскання рота та інтраназальне введення антисептиків із профілактичною метою [18, 29]. Доведено, що зазначені дії допомагають зменшити вірусне навантаження в дихальних шляхах і ротовій порожнині (особливо на ранніх стадіях захворювання), тому полоскання ротоглотки визнано важливим заходом для запобігання передачі SARS-CoV-2, зменшення тяжкості / прогресування COVID-19 [2].Нещодавно опубліковані результати декількох досліджень in vitro, які передбачають застосування різних антисептиків для полоскання рота з метою профілактики COVID‑19: хлоргексидину [16], повідон-йоду [16, 29], перекису водню, цетилпіридинію хлориду [17], 21-26% розчину етанолу з ефірними оліями [21], хлорованої води, гіпертонічного сольового розчину [4], фізіологічного розчину [11]. Активні інгредієнти ополіскувачів мають різну віруліцидну активність через притаманні їм різноманітні механізми дії (рис. 2).
Рис. 2. Механізм дії оральних антисептиків проти SARS-CoV‑2 [12]
Перекис водню утворює вільні гідроксильні радикали й активні форми кисню, які реагують з ліпідами, білками та РНК; хлоргексидин зв’язується з мембранними фосфоліпідами, витісняє катіони вірусних білків шляхом аніонного обміну, сприяючи втраті структурної стабільності [12]. Цетилпіридинію хлорид витісняє катіони, нейтралізує негативні COO-заряди білків, підвищуючи в такий спосіб проникність клітинної мембрани, зменшуючи активність транскрипції вірусу [12]. Повідон-йод, вивільнюючи йод, окислює -SH-групи до -S-S- і -NH2-групи до -NO2, сприяючи формуванню пор у клітинних мембранах вірусів і бактерій; також він інгібує екзо- й ендотоксини, забезпечує окислення РНК-вірусів [12]. Вивільнення вільного йоду зумовлює йодування ліпідів й окислення цитоплазматичних, мембранних сполук, що забезпечує загибель еукаріотичних, прокаріотичних клітин [19].
Різноманітні провідні міжнародні установи охорони здоров’я, як-от Центри з контролю та профілактики захворювань США (CDC), Швейцарська стоматологічна асоціація [30], Американська стоматологічна асоціація [3], Індійська стоматологічна асоціація [15] та ВООЗ [31], рекомендують використовувати оральні антисептики як засоби, здатні знизити вірусне навантаження SARS-CoV‑2, а також наполегливо пропонують їх застосовувати перед проведенням стоматологічних процедур [5]. Зазначені організації надають перевагу використанню антисептиків із доведеними віруліцидними й окислювальними властивостями (повідон-йод, перекис водню) через чутливість SARS-CoV‑2 до окислення [12], пропонуючи спочатку протягом 30 с полоскати порожнину рота, потім упродовж подальших 30 с – горло; повторювати такий цикл слід щонайменше 3 р/добу [3, 5, 15, 31].
Ополіскувачі для порожнини рота vs SARS‑CoV‑2: в центрі уваги – повідон-йод
Серед різноманітних антисептиків, які можуть використовуватися для профілактики COVID‑19, особливе місце посідає повідон-йод. Доведено, що полоскання ротоглотки розчином повідон-йоду впродовж 30 с забезпечує достовірну бактерицидну активність щодо Klebsiella pneumoniae, Streptococcus pneumoniae та багатогранну віруліцидну дію проти SARS-CoV‑2, MERS-CoV, вірусу грипу A (H1N1), ротавірусу вже через 15 с [7]. Зазначена противірусна активність зберігається протягом 3 год після використання [20].
За результатами різноманітних клінічних досліджень підтверджено здатність повідон-йоду інгібувати SARS-CoV‑2: 3-разове полоскання порожнини рота та глотки 0,5 і 1% розчином повідон-йоду сприяє зростанню кількості порогових циклів вірусу, що свідчить про зменшення чисельності вірусних частинок у зразках, отриманих зі слизової оболонки ротоглотки [29]. Інтраназальне введення спрею повідон-йоду забезпечує достовірне зниження вірусного навантаження SARS-CoV‑2 в назальних мазках у хворих на COVID‑19 уже на 2-4-ту добу використання порівняно з пацієнтами, котрі отримували плацебо (p=0,028), а також сприяє зменшенню швидкості назального кліренсу життєздатного вірусу (p=0,032), повному (100%) кліренсу вірусу з ротоглотки на 5-ту добу [10].
Віруліцидна дія повідон-йоду порівнювалася з такою інших антисептиків і біологічних розчинів. Наприклад, в одному дослідженні хворих із SARS-CoV‑2 рандомізували для полоскання ротоглотки 0,23% розчином повідон-йоду, 0,9% – фізіологічним розчином або розподіляли їх до контрольної групи, учасники котрої не зазнавали жодних втручань. Застосування повідон-йоду сприяло зниженню пандемічного тягаря за рахунок скорочення періоду заразності та вірусного навантаження, покращенню показників Вісконсинського опитувальника симптомів верхніх дихальних шляхів‑11 (WURSS‑11) (рис. 3) [1]. На підставі отриманих даних учені припустили, що повідон-йод може бути потенційною альтернативою домашній ізоляції, сприяючи в такий спосіб зменшенню значного економічного та соціального тягаря [1].
Рис. 3. Середній бал за шкалою WURS‑11 в осіб, інфікованих SARS-CoV‑2, на тлі полоскання ротоглотки повідон-йодом [1]
|
Таблиця. Застосування повідон-йоду |
||
|
Чому потрібно використовувати |
Як використовувати |
Коли використовувати |
|
|
|
В іншій роботі також наведено докази того, що повідон-йод сприяє достовірному зростанню порогових циклів SARS-CoV‑2 порівняно з полосканням порожнини рота розчином хлоргексидину чи екстрактом лікарських трав; отже, повідон-йод потенційно здатний знизити швидкість передачі SARS-CoV‑2 [24]. Здатність низькоконцентрованих повідон-йод-вмісних ополіскувачів зменшувати вірусне навантаження в слині продемонстрована в багатьох інших роботах: у дослідженні R. Elzein використовували 1% розчин [8], P. Sharma та співавт. констатували зниження вірусного навантаження в носо- та ротоглотці на тлі застосування 0,5% розчину повідон-йоду [28]. Висловлюються думки щодо доцільності профілактичного назоорального використання розчинів повідон-йоду медичним персоналом із метою зниження ризику інфікування SARS-CoV‑2, особливо під час проведення діагностично-лікувальних процедур на слизових оболонках голови і шиї [28].
Автори систематичного огляду та метааналізу 13 досліджень констатували, що повідон-йод-вмісний ополіскувач може бути перспективним засобом для боротьби із SARS-CoV‑2 і полегшення симптомів, спровокованих цим вірусом [32]. Метааналіз 11 досліджень також констатував здатність повідон-йоду зменшувати вірусне навантаження SARS-CoV‑2 в слині [34]. В іншому метааналізі 9 випробувань установлено, що ополіскування порожнини рота 1% розчином повідон-йоду ефективно зменшує вірусне навантаження SARS-COV‑2 (відносний ризик (ВР) 3,61; 95% довірчий інтервал (ДІ) 1,03-6,19), тоді як використання цетилпіридинію хлориду (ВР 0,61; 95% ДІ від –1,03 до 2,25) та хлоргексидину глюконату (ВР -0,04; 95% ДІ від –1,20 до 1,12) з метою профілактики SARS-COV‑2 визнано неефективним [6].
Безпека орального застосування низькоконцентрованих розчинів повідон‑йоду
За результатами низки досліджень безпеки назоорального використання низькоконцентрованих розчинів повідон-йоду доведено хороший профіль безпеки ополіскувачів з 0,23; 0,5 та 1,0% умістом активної речовини [8, 23, 28]. Хворі на COVID‑19, які використовували повідон-йод для полоскання ротоглотки, підкреслюють його хорошу переносимість та залишаються задоволеними призначеним оральним антисептиком [14].
Застосування повідон-йод-вмісних ополіскувачів надзвичайно рідко супроводжується виникненням аспіраційного пневмоніту, дисфункції щитоподібної залози, анафілаксії, контактного дерматиту, набряків [23]. Місцева назооральна профілактика з використанням повідон-йоду не показана пацієнтам з алергією на йод, гіперфункцією щитоподібної залози, вагітним, жінкам, які годують грудьми, а також хворим, котрі отримують лікування радіоактивним йодом.
Висновки
Першим осередком контакту SARS-CoV‑2 з організмом людини є ротоглотка, носова та ротова порожнини, які разом зі слинними залозами і слиною можуть стати резервуаром для накопичення й розмноження вірусу. Нанесення антисептиків із віруліцидними властивостями на ці поверхні сприяє зменшенню вірусного навантаження. Провідні міжнародні товариства вважають доцільним застосування антисептиків для полоскання порожнини рота через їхню достатню віруліцидну активність, економічну доступність, простоту використання.
Найоптимальнішим є назооральне застосування 1% розчину повідон-йоду, відомого в нашій країні під торговою назвою Бетадин® (Egis). Бетадину (повідон-йод) притаманна віруліцидна дія щодо широкого спектра вірусів, у т. ч. SARS-CoV‑2. Бетадин® (повідон-йод) може використовуватися як засіб для термінового зниження вірусного навантаження SARS-CoV‑2 у верхніх відділах дихальних шляхів завдяки швидкому початку віруліцидної дії та відносно тривалому її збереженню. Численні дослідження свідчать, що полоскання ротоглотки низькоконцентрованими розчинами повідон-йоду (Бетадин®) ефективно сприяє зменшенню пандемічного тягаря шляхом скорочення періоду інфекційності, вірусного навантаження та може бути потенційною альтернативою домашній ізоляції. Доведений високий профіль безпеки місцевого назоорального застосування 0,23-1,0% розчинів повідон-йоду. Повідон-йод протипоказаний при захворюваннях щитоподібної залози, проведенні радіотерапії активним йодом, нирковій недостатності, під час вагітності та грудного вигодовування [35].
Бетадин® (повідон-йод) – доступний та безпечний місцевий антисептик із віруліцидною активністю, який продемонстрував обнадійливі результати в профілактиці інфікування SARS-CoV‑2.
Список літератури знаходиться в редакції.
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 17 (578), 2024 р
