18 жовтня, 2024
Переваги ородисперсного оланзапіну в лікуванні психотичних розладів
Шизофренія та пов’язані з нею розлади, основним проявом яких є психоз, – тяжкі психічні захворювання, що призводять до втрати працездатності та зниження якості життя пацієнтів, членів їхніх родин і суспільства загалом. Неефективність терапії часто пов’язана із низьким комплаєнсом хворих. Останніми десятиліттями для лікування пацієнтів із психіатричними діагнозами клініцисти все частіше віддають перевагу препаратам у формі таблеток, які диспергуються у ротовій порожнині (ОДТ). Такі форми, відмінні від звичайних таблеток, можуть допомогти підвищити прихильність до терапії, швидше й ефективніше вплинути на симптоми захворювання.
Зв’язок недотримання режиму терапії та рецидиву психозу
Психоз – основна ознака шизофренії та пов’язаних із нею захворювань, що може супроводжувати біполярний та великий депресивний розлад. Інколи він також виникає внаслідок вживання психоактивних речовин або соматичної патології. Більшість психічних розладів мають хронічний перебіг, у зв’язку з чим актуальною є проблема дотримання адекватного за тривалістю курсу лікування.
A. E. Stьrup et al. (2023) встановили, що відсутність прихильності до терапії у пацієнтів із першим епізодом психозу була найсильнішим фактором, що сприяв рецидиву. Дані іншого дослідження засвідчили, що хворі з низьким комплаєнсом мали у 2,5 рази більшу ймовірність рецидиву впродовж року після виписки порівняно із тими, хто чітко дотримувався всіх призначень (Xiao et al., 2015).
Користь оланзапіну в лікуванні психотичних розладів
Ефективними та безпечними препаратами вибору для лікування психотичних порушень є антипсихотики другого покоління (АДП). Дані досліджень свідчать про те, що атипові антипсихотики ефективно зменшують збудження, краще переносяться та пов’язані з меншою кількістю побічних ефектів порівняно зі звичайними антипсихотичними засобами, як-от галоперидол (Krakowski et al., 2006; Marder, 2006).
Оланзапін – високоефективний АДП, багатогранні терапевтичні переваги якого роблять його одним із найдієвіших засобів в арсеналі лікування психозу, шизофренії, біполярного розладу порівняно з антипсихотиками І покоління та іншими представниками ІІ покоління (Huhn et al., 2019; Leucht et al., 2013). Дані мережевого метааналізу свідчать про те, що за своєю ефективністю оланзапін еквівалентний клозапіну в лікуванні пацієнтів із резистентною шизофренією та асоційованих із нею розладів (Samara et al., 2016).
Останніми роками клініцисти при лікуванні психозів все частіше віддають перевагу ородисперсній формі антипсихотичних препаратів. Відповідно до європейських та американських позиційних документів, оланзапін ОДТ призначається для терапії шизофренії, маніакальних епізодів і профілактики рецидивів біполярних розладів у дозі 5‑20 мг/добу. Оланзапін ОДТ може бути альтернативним засобом для лікування пацієнтів, які не дотримуються призначень. Також його застосовують, коли існують труднощі з ковтанням, оскільки таблетка оланзапіну ОДТ повністю розчиняється в ротовій порожнині при контакті зі слиною впродовж 4 с. При цьому частина активної речовини ОДТ всмоктується вже у ротовій порожнині, що підвищує біодоступність препарату порівняно зі звичайною таблеткою (Gohel et al., 2004; Costa, Lobo, 2001).
D. A. Chue et al. (2002) відзначили, що пацієнти вказували на високу сприйнятливість до такої форми ліків через зручність приймання та суб’єктивне враження щодо його ефективності. Видалити ОДТ з-під язика також складніше, ніж стандартну (вкриту оболонкою) таблетку оланзапіну (СОТ), оскільки ОДТ утворює аморфний залишок, який можна видалити лише зішкрябуванням з язика. Дослідження показують, що більш як половина опитаних пацієнтів надають перевагу ОДТ над іншими формами препарату завдяки легкості вживання та сприятливим смаковим властивостям (Deepak, 2004; Seager, 1998). Поліпшення комплаєнсу було визначене як можливий фактор, що сприяє зменшенню схильності до суїциду (Meltzer et al., 1998). Оланзапін асоціювався зі зниженням рівня самогубств через рік від початку лікування порівняно із галоперидолом (Glazer, 1998).
У проспективному обсерваційному дослідженні J. Czekalla et al. (2007) порівнювали ефективність, переносимість та безпеку оланзапіну ОДТ і СОТ у пацієнтів із гострим психозом в умовах відділення невідкладної допомоги. Були проаналізовані результати за шкалою загального клінічного враження для оцінки тяжкості захворювання (CGI-S) і поліпшення стану (CGI‑I), ставлення до лікування за сестринською оцінкою приймання ліків (NAMA), суїцидальні думки та побічні ефекти на початку лікування і через два тижні терапії.
Обидві форми оланзапіну продемонстрували подібну ефективність через два тижні дослідження. CGI‑I поліпшився у 92,1% пацієнтів (OДT: 91,8%, СOT: 92,3%). Суїцидальні думки зменшувалися у пацієнтів обох груп (OДT із 53,9 до 20,6%, СOT із 51,2 до 22,7%). ОДТ переважно призначали тяжким (СОТ: 49,8%, ОДТ: 64,4%) та агресивним пацієнтам. Побічні ефекти були зареєстровані у 6,5 і 2,9% OДT- та SOT-пацієнтів відповідно. Автори припускають, що ця різниця корелювала із характеристиками хворих, які отримували ОДТ (призначалася дуже тяжким пацієнтам).
Оланзапін ОДТ має такі самі фармакологічні властивості, як оланзапін СОТ, із тією різницею, що він швидше всмоктується та раніше визначається у плазмі. Тому можна стверджувати, що така форма є своєрідною альтернативою внутрішньом’язовому введенню. Це означає, що ОДТ може використовуватися у ситуаціях, коли пацієнт демонструє погану прихильність до терапії, при лікуванні гострої фази шизофренії, коли хворий має труднощі з ковтанням або травленням, а також у низці інших медичних ситуацій, що унеможливлюють застосування звичайної таблетованої форми.
Форма ОДТ сприяє кращій довгостроковій прихильності до терапії, про що свідчать як дані наукових досліджень, так і спостереження з повсякденної клінічної практики (Bergstrom et al., 2004).
Вплив оланзапіну ОДТ на масу тіла
Одним із відомих небажаних ефектів оланзапіну є збільшення маси тіла, що також негативно впливає на прихильність до лікування. У дослідженні L. de Haan et al. (2004) перехід зі стандартних таблеток оланзапіну на ОДТ зумовлював середнє зниження ваги на 6,6 кг порівняно із традиційним лікуванням, за якого маса тіла збільшувалася на 3,7 кг. Подібні результати отримали B. Chawla та H. Luxton-Andrew (2008), відповідно до яких перехід із пероральних таблеток оланзапіну на ОДТ сприяв зменшенню маси тіла на 2,7±0,7 кг (p=0,001). Зміни ваги були достовірними вже через три місяці, пікове зниження спостерігалося через шість місяців. На тлі ОДТ оланзапіну маса тіла зменшилася у 81,9% учасників, а у 18,1% не змінилася; випадків зростання ваги зафіксовано не було. Цікаво, що в осіб, які отримували вищі дози оланзапіну (≥20 мг), зменшення маси тіла було виразнішим (на 5,6%), ніж у тих, хто застосовував нижчі дози (<20 мг) (на 1,9%). Імовірною причиною зниження ваги чи менш виразного її підвищення на тлі приймання ОДТ є те, що активна речовина ОДТ усмоктується в препілоричній ділянці травного тракту, що дозволяє уникнути контакту із периферійними рецепторами серотоніну 5-HT2С (Markowitz et al., 2006).
Менший приріст ваги під час лікування є важливим фактором на користь форми ОДТ порівняно зі стандартними таблетками (Hori et al., 2009; Chawla, Luxton-Andrew, 2008).
З огляду на зазначене вище, оланзапін ОДТ – набагато зручніша форма, ніж стандартна таблетка чи рідкий препарат (San et al., 2008). Оланзапін ОДТ всмоктується швидше, ніж стандартні таблетки – через 15 хв діюча речовина виявляється у 4/5 (79%) пацієнтів, які приймають форму ОДТ, чого не спостерігається у тих, хто застосовує традиційну форму. Через 45 хв після приймання концентрація препарату для форми, яка розчиняється в ротовій порожнині, є більшою (перевищення 1 нг/мл: для ОДТ – 63%, тоді як для звичайної таблетованої форми – 10%) (Loza, 2013). Оланзапін ОДТ всмоктується вже в ротовій порожнині, при цьому за систематичного використання препарату в такій формі поступово збільшується інтенсивність всмоктування в початковому відділі шлунково-кишкового тракту (Bergstrom et al., 2004; Karagianis et al., 2008).
Економічна ефективність оланзапіну ОДТ
M. A. Tazi et al. (2024) провели дослідження, спрямоване на порівняння різних варіантів лікування пацієнтів із шизофренією з економічної точки зору. Науковці оцінювали хворих, які отримували оланзапін OДT, оланзапін ОДТ та СОТ, рисперидон ОДТ і СОТ, а також арипіпразол ОДТ та СОТ.
Було продемонстровано, що застосування оланзапіну ОДТ та ОДТ + СОТ є найефективнішими варіантами лікування із погляду найнижчої частоти рецидивів під час стаціонарного лікування та кількості пацієнтів, які залишалися стабільними (11 та 79% відповідно), порівняно із рисперидоном (19 і 62% відповідно) та арипіпразолом ОДТ (26 і 50% відповідно). Терапія оланзапіном ОДТ та СОТ була економічно вигідною порівняно із групою комбінації рисперидону й арипіпразолу ОДТ + СОТ. Окрім того, достовірно встановлено, що оланзапін ОДТ є економічно ефективною стратегією лікування порівняно із оланзапіном СОТ, рисперидоном ОДТ і СОТ, а також арипіпразолом ОДТ та СОТ.
Отже, оланзапін ОДТ є найбільш дієвою та економічно обґрунтованою опцією лікування психотичних розладів.
Застосування оланзапіну курцями
Куріння – надзвичайно поширена звичка, серед хворих на шизофренію зокрема. Поширеність куріння в цій когорті у 2‑3 рази перевищує показники загальної популяції; близько 58‑88% осіб із шизофренією є курцями (Morisano et al., 2013). Тютюновий дим підвищує активність CYP1A2, достовірно зменшуючи концентрацію у крові низки препаратів, включно з оланзапіном (Sagud et al., 2009; Citrome et al., 2009).
Оланзапін метаболізується в печінці різними ферментами системи цитохрому P450 (CYP) та флавіновмісною монооксигеназою. Враховуючи те, що орієнтовно 50‑60% метаболізму оланзапіну припадає на фермент CYP1A2, його рівень знижується в середньому на 30% під час куріння сигарет (Bishara et al., 2013; Tsuda et al., 2014). Цей факт необхідно враховувати при призначенні лікування, оскільки неналежне дозування оланзапіну може стати причиною його недостатньої ефективності, що своєю чергою призведе до зниження прихильності до терапії та навіть її припинення.
Встановлено, що курці потребують на 30% вищих доз оланзапіну, ніж некурці (Sagund et al., 2018; J.-H. Mao et al., 2023). Для досягнення мінімальної терапевтичної дози жінкам-некурцям слід призначати щонайменше 10 мг/добу, чоловікам-некурцям ≥15 мг/добу, чоловікам-курцям ≥20 мг/добу. Необхідним є постійне моніторування терапевтичного ефекту призначеної дози.
Висновки
Ородисперсний оланзапін так само ефективний та безпечний, як і оланзапін у формі звичайних таблеток. Таблетки оланзапіну ОДТ приємні на смак, швидко розчиняються у ротовій порожнині, тому їх легко приймати пацієнтам за будь-яких умов, оскільки це відбувається миттєво і не потребує запивання водою чи іншою рідиною. Відповідно, оланзапін ОДТ може бути альтернативою внутрішньом’язовим ін’єкціям та використовуватися у випадках, коли пацієнт не може ковтати або має труднощі з травленням.
Важливою особливістю оланзапіну ОДТ є те, що він не впливає на набір маси тіла. Такі характеристики препарату сприяють підвищенню прихильності пацієнтів до лікування. Важливо пам’ятати, що у зв’язку з особливостями метаболізму препарату для курців необхідно збільшувати дозу, а у разі відмови від куріння – коригувати її в бік зменшення, при цьому постійно стежити за його ефективністю.
Таким чином, оланзапін ОДТ можна вважати ефективним, безпечним та економічно обґрунтованим препаратом вибору для лікування пацієнтів із психотичними розладами.
В Україні єдиний оланзапін ОДТ у дозуванні 20 мг представлений препаратом Золафрен Фаст виробництва компанії «Адамед Фарма». Також Золафрен Фаст доступний у дозуванні 10 мг.
Підготувала Людмила Суржко
Тематичний номер «Неврологія. Психіатрія. Психотерапія» № 3 (70) 2024 р.