4 грудня, 2025

Нікотин з іншого ракурсу: як емоції, мозок та імунітет реагують на нього

Нині людство стикається з парадоксальною реальністю: з одного боку, рівень обізнаності про шкоду куріння зростає, а з іншого – поширеність цієї звички залишається стабільно високою, особливо серед людей із тривожними розладами, депресією, хронічним стресом. За статистикою, ці психічні стани – на підйомі, і дедалі більше експертів пов’язують це із сучасним способом життя, впливом соціальних мереж, наслідками пандемії, війни та інших глобальних потрясінь. У таких умовах куріння часто «дає розраду» – виступає швидким способом зменшити напруження, заспокоїтись, сфокусувати увагу. Але водночас люди при цьому вдихають тютюновий дим, вміст якого налічує понад 7000 хімічних сполук, включно з канцерогенами.

Нікотин – ключова речовина в тютюні, що часто помилково сприймається як головне джерело шкоди від куріння. Але чи дійсно саме нікотин спричиняє виникнення раку, руйнує легені або провокує серцево-судинні захворювання? Чи можливо, що в певних клінічних контекстах він навіть може мати терапевтичну цінність – зокрема, за деяких психоневрологічних або автоімунних захворювань?

Щоб краще розібратися в цих питаннях, важливо поглянути на нікотин не лише крізь призму куріння, а і як на окрему біоактивну речовину із широким спектром дії на нервову, імунну та метаболічну системи. Цьому присвячено нещодавно опублікований огляд авторів із країн Балтії, в якому нікотин розглядається в контексті психонейроімунології (дослідження взаємодії між нервовою та імунною системами). Автори аналізують його біологічні ефекти, потенційні ризики та можливі переваги в різних клінічних станах, спираючись на наявні дані з досліджень in vitro, in vivo і спостережень за людьми.

Пропонуємо адаптований огляд цієї публікації.

Психологічні аспекти: залежність і поведінка

Куріння залишається глобальною проблемою: у 2023 році понад 1,3 млрд людей курили тютюнові вироби, і щороку це є причиною близько 8 млн смертей, включно із жертвами пасивного куріння [1]. Паралельно зі зростанням числа курців у світі фіксують стрімке зростання розладів психічного здоров’я, зокрема тривоги й депресії [2-7]. Наприклад, лише в перший рік пандемії поширеність тривоги та депресії зросла на 25% [7].

Психіатри й психологи розглядають вживання речовин, зокрема нікотину, як форму «самолікування». Люди з тривожними або депресивними розладами частіше курять, шукаючи полегшення симптомів [6, 8-12]. У пацієнтів із шизофренією куріння теж може бути спробою впоратися із сенсорними порушеннями [13]. Причинно-наслідковий зв’язок тут складний і, за різними моделями, може бути обопільним: або тривога й депресія підштовхують до куріння, або куріння посилює психічні розлади [14-18]. Незважаючи на суперечливі результати досліджень, більшість курців зазначають, що саме куріння заспокоює, а спроби кинути, навпаки, призводять до зростання тривоги [25].

Нікотин – природний алкалоїд, що міститься в рослинах родини пасльонових, але найбільше – в тютюні [26]. Він спричиняє залежність: 85% щоденних курців є залежними, і навіть серед тих, хто викурює лише 1-4 сигарети на день, понад половини мають ознаки залежності [27]. Це пояснюється здатністю нікотину швидко активувати дофамінергічну систему (система головного мозку, головним медіатором якої є гормон дофамін), що згодом зумовлює стійкі зміни в мозкових структурах, формує толерантність до нікотину і симптоми відміни [28].

Новітня Міжнародна класифікація хвороб 11-го перегляду (МКХ‑11) змінила фокус: тепер йдеться не про «залежність від тютюну», а саме про нікотинову залежність, акцентуючи роль нікотину як основного чинника [29]. Нова дефініція менше зосереджується на фізіологічних аспектах (толерантність, синдром відміни) і більше – на поведінкових: компульсивне вживання (нездатність людини зупинитися попри негативні наслідки), втрата контролю.

Як й у випадку з іншими залежностями, лише 3-5% людей можуть самостійно досягти ремісії. Навіть із найефективнішими методами (фармако- й психотерапія) стійка відмова протягом року фіксується менш ніж у чверті випадків [30]. На думку Нори Волков із Національного інституту з наркотичної залежності США (NIDA), досягнення повної відмови (абстиненції) – тривалий і непростий шлях [31]. Часто в таких випадках виникають т. зв. субституційні залежності: людина змінює одну шкідливу звичку на іншу, іноді з гіршими наслідками (алкоголь, наркотики, компульсивна поведінка) [32].

Залежність – це не лише психологічна чи поведінкова проблема, а й фізіологічна.

Водночас суспільство часто має викривлене уявлення про нікотин, ототожнюючи його з усією шкодою від куріння. Насправді ж найбільша шкода куріння пов’язана не з нікотином, а зі способом його «доставки», а саме вдиханням продуктів згоряння – основного джерела канцерогенів. Щоб зрозуміти реальний вплив нікотину як речовини, потрібен інший підхід, який поєднує знання про поведінкову залежність, дію на нейромедіаторні системи та запальні процеси.

Нейробіологічні аспекти: нікотинові рецептори

Нікотин – це хімічна сполука, яка може мати як природну форму (як нікотин з тютюну), так і синтетичну. Після потрапляння в організм нікотин найшвидше всмоктується через легені (за 10-20 с), повільніше – через слизові оболонки рота чи шкіру. У мозку він взаємодіє з нікотиновими холінорецепторами (nAChRs), стимулюючи вивільнення дофаміну – нейромедіатора задоволення [36-38].

Ці рецептори схожі на рецептори ацетилхоліну – природного нейромедіатора. Нікотин переважно діє на два типи рецепторів у мозку: перший тип пов’язаний із формуванням залежності, а другий – із модуляцією імунної відповіді та нейпротекцією [44-47].

Стимуляція останніх, наприклад, у легенях може пригнічувати кашльовий рефлекс, що пояснює подвійну дію нікотину – спершу подразнюючу, а потім заспокійливу [48, 49].

Біологічні ефекти нікотину

Запалення

Щоб зрозуміти вплив нікотину на організм, важливо розібратися, як працює запалення. Це складний процес, який регулюється різноманітними молекулами, насамперед цитокінами. У стані тривоги імунна система активує прозапальні молекули, як-от TNFα, IL‑1, IL‑6, IL‑8, ЦОГ‑2, MMP, VEGF та ін. [52-55]. Підвищений рівень цих молекул може вказувати на ризик розвитку окремих захворювань (наприклад, IL‑6 й IL‑1β – на атеросклероз) та на джерело запалення (автоімунні захворювання, пухлини легень чи шлунка).

Проте в організмі також працюють і протизапальні цитокіни – IL‑10, TGF-β, IL‑4, IL‑11, IL‑13, які стримують надмірну запальну реакцію, обмежуючи ушкодження тканин [61, 62]. Збалансована взаємодія між цими двома системами – запаленням і протизапальним гальмуванням – необхідна для імунної рівноваги.

Попри активну наукову дискусію досі немає однозначної відповіді, який із цих ефектів нікотину переважає. Складність у тому, що більшість досліджень стосується куріння як процесу, а не нікотину як окремої речовини. Тютюновий дим містить тисячі сполук, тож ізолювати вплив самого нікотину непросто [63, 64].

Відомо, що нікотин може активувати запальні шляхи, також підвищуючи рівень вільних радикалів [65, 66].

Утім, більшість досліджень вказує, що протизапальна дія нікотину переважає, оскільки він гальмує як вроджену, так й адаптивну імунну відповідь, знижує активність лімфоцитів [65, 67-69]. Це робить нікотин речовиною, яка здатна «заглушувати» надмірну імунну активність.

Автоімунні захворювання

Протизапальні властивості нікотину проявляються також у контексті автоімунних захворювань. Експериментальні моделі свідчать, що нікотин пригнічує передачу сигналів через рецептори T-клітин і знижує утворення антитіл, що позитивно впливає на перебіг неспецифічного виразкового коліту [67, 70]. Є й дослідження на підтвердження антизапальної дії нікотину при ревматоїдному артриті [67].

Новоутворення

Найважливіше – нікотин не є канцерогеном. Це офіційна позиція Міжнародного агентства з дослідження раку (IARC), яке не класифікує нікотин як речовину, що спричиняє рак [37, 67, 71-73]. Так, певні метаболіти нікотину за специфічних умов можуть утворювати незначні кількості канцерогенів (через нітрозування), але ці рівні значно нижчі, ніж у тютюновому димі [74].

Найбільші застереження виникають за вже наявного раку: у таких випадках нікотин може ускладнити терапію і стимулювати ріст пухлин [35, 42, 63].

Дослідження на мишах виявили, що нікотин створює в легенях прозапальне мікросередовище, сприйнятливе для метастазування раку молочної залози [75]. Але є й протилежні дані: наприклад, у моделях метастазів яєчників нікотин гальмував проліферацію клітин через дію на α₄-, α₅-, α₇-рецептори [76].

Тож ефекти нікотину в онкології неоднозначні й залежать від типу пухлини, стадії захворювання та контексту його застосування.

Нейродегенеративні захворювання

Останні дослідження виявили потенційні переваги нікотину при хворобах, що руйнують мозок і нервову систему, зокрема при хворобах Паркінсона та Альцгеймера. Його дії охоплюють протизапальний, нейропротекторний, прокогнітивний ефекти [77].

При хворобі Паркінсона нікотин зменшує загибель нейронів, при хворобі Альцгеймера – активує сигнальні шляхи, пов’язані з пам’яттю і навчанням [78]. В одному з клінічних досліджень у пацієнтів із легкими когнітивними порушеннями через 6 міс трансдермального використання нікотину відзначено покращення пам’яті [79].

Цікаво, що дія нікотину на мозок двофазна: спершу – стимуляція α₇-рецепторів (важливо для фільтрації сенсорної інформації та пізнавальної функції), згодом – десенсибілізація (зниження чутливості), що може мати стабілізуючий ефект у разі хронічного стресу, депресії, шизофренії.

Утім, дослідження на людях суперечливі: одні вказують на користь, інші – на відсутність суттєвих змін, але жодні не показали серйозних побічних ефектів [81-83]. Потрібні додаткові клінічні дані для оцінки довгострокової безпеки.

Серцево-судинні захворювання

Серцево-судинні захворювання (ССЗ) – одна з провідних причин смерті у світі. Хронічне запалення як процес відіграє ключову роль у розвитку атеросклерозу, інфаркту міокарда, серцевої недостатності та інших станів [12, 84].

Але що саме шкодить серцево-судинній системі: нікотин чи дим і наявні в ньому продукти згоряння?

Після гострої дії нікотин активує симпатичну нервову систему: підвищує артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень, зумовлює звуження судин і посилення кровотоку у м’язах – ефект триває до 20 хв після куріння [88]. Але це ще не тотожно шкідливості при тривалому споживанні нікотину.

Дані щодо нікотинозамісної терапії (нікотинові пластирі, жувальні гумки тощо) свідчать, що такі продукти не підвищують ризиків для серця навіть у пацієнтів з уже наявними ССЗ [90]. Наприклад, застосування пластирів у курців без серцевих захворювань не збільшувало ризику інфаркту, а в пацієнтів з ішемією не спостерігали зростання тромбоутворення, зниження насичення крові киснем чи прогресування атеросклерозу [91-94].

Ба більше, за умови зменшення споживання сигарет і переходу на інші продукти з нікотином, які не утворюють диму, в пацієнтів покращувалися показники ендотеліальної функції, стресу окиснення, коронарного кровотоку і серцевої ефективності [96].

Отже, хоча нікотин має певний фізіологічний вплив, реальний ризик ССЗ переважно пов’язаний із продуктами згоряння, а не з нікотином як таким.

Захворювання дихальних шляхів

Дослідження впливу саме нікотину, а не тютюнового диму, на стан дихальної системи в людей є поодинокими. Часто його ефекти плутають із наслідками куріння, хоча це різні речі. Тютюновий дим містить понад 7000 хімічних сполук, включно з канцерогенами, що безпосередньо пошкоджують дихальні шляхи, – і саме вони, а не нікотин, є головними чинниками шкоди [97-99].

Однак клінічних підтверджень зв’язку між чистим нікотином і розвитком хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ) майже немає. Наявні дані базуються переважно на експериментах in vitro, тваринних моделях або дослідженнях з аерозолем електронних сигарет, тому їх слід інтерпретувати з обережністю.

Вплив нікотину на організм людини через різні біологічні шляхи представлено в таблиці.

Таблиця. Вплив нікотину на організм людини через різні біологічні шляхи (за даними досліджень за участю людей)
Хвороби	Біологічні шляхи	Біологічні ефекти	Джерела
Автоімунні хвороби	↓ TNFα ↑ T-хелпери II (Th2)	Покращує перебіг виразкового коліту та ревматоїдного артриту	[67, 70]
Канцерогенез	↑ Низка цитокінів і хемокінів, які можуть посилювати ангіогенез і пригнічувати апоптоз ракових клітин ↑ Внутрішньоклітинні сигнальні шляхи (PKC, AKT, ERK) або фактори, як-от епідермальний фактор росту (EGF) і судинний ендотеліальний фактор росту (VEGF) – опосередковано	Не класифікується як канцероген і не спричиняє рак Формує імуносупресивне середовище в пацієнтів із наявним онкозахворюванням, ускладнюючи протипухлинне лікування	[34, 37, 40, 64, 69, 70]
Нейродегенеративні хвороби	↓ Білкова деацетилаза сиртуїн-6 ↑ Сигнальні шляхи тиреоїдного рецептора ↑ Активність протеїнкінази B (Akt) і сигнального шляху фосфоінозитид‑3-кіназа/Akt ↑ Фосфорилювання кальмодулінозалежної протеїнкінази II	Сповільнює прогресування хвороб Паркінсона та Альцгеймера Покращує пам’ять у здорових дорослих і пацієнтів із психічними розладами	[74-76]
Кардіоваскулярні хвороби	↓ IL‑1 ↓ IL‑6 ↑ Активність симпатичної нервової системи, скоротливість міокарда, системна вазоконстрикція та кровоток у скелетних м’язах	Короткочасний ефект: вивільняє норадреналін, що підвищує частоту серцевих скорочень, артеріальний тиск, скоротливість міокарда, спричиняє системну вазоконстрикцію та посилює кровотік у скелетних м’язах Довготривалий ефект: не виявляє ризику для здорових осіб In vitro: стимулює морфогенез фібробластів у міофібробластичний фенотип	[81, 83, 84, 86, 87, 89]
Респіраторні хвороби	↓ IL‑22 ↑ IL‑8, IL‑6, TNFα	Даних із досліджень за участю людей немає In vitro: знижує бар’єрну функцію епітелію легень	[46, 92]
Примітка: ↑ – збільшення продукції/активації, ↓ – зменшення.

Обговорення

Вплив нікотину на організм людини є багатовекторним і формується на перетині нейропсихологічних та імунологічних механізмів.

Оцінити ефекти саме нікотину, а не куріння загалом, надзвичайно складно через брак клінічних досліджень і постійне «змішування» чинників. Більшість досліджень проводиться in vitro без урахування складних фізіологічних регуляторних механізмів. Відомо, що дія нікотину залежить від дози – низькі можуть активувати, а високі – пригнічувати процеси в організмі. Це підкреслює необхідність коректної екстраполяції даних до умов реальної клінічної практики [40, 102].

Понад чверть людей із ССЗ продовжують курити [87], що свідчить про обмежену ефективність порад лікаря «просто кинути». В основі цього – нікотинова залежність. Зважаючи на її поширеність, часте поєднання із психічними розладами та низький відсоток стійкої ремісії, у науковій спільноті дедалі більше обговорюється необхідність пошуку індивідуальних рішень для куріців, які не можуть одномоментно відмовитись від цієї згубної звички. Проміжним етапом на шляху до повної відмови від куріння можуть бути інші нікотиновмісні продукти, споживання яких не пов’язане з вдиханням диму і продуктів горіння [103-107].

Найефективніший підхід включає поєднання медикаментозної та поведінкової терапії, що дозволяє близько 24% пацієнтів утримувати ремісію протягом року [30]. Згідно з настановами Американського товариства з лікування залежностей (ASAM), у випадках, коли пацієнти не готові відмовитися від нікотину, варто розглядати альтернативні нікотинові продукти.

Проте довгострокова безпечність альтернатив залишається не з’ясованою. Потрібні незалежні дослідження, які б дозволили науково обґрунтовано ідентифікувати продукти, що є менш шкідливими для здоров’я тих, хто не здатен повністю припинити вживання нікотину.

Джерело: Sinkevicius L.V., Sakalauskaite S., Bukovskis M., Lõokene M., Valvere V., Gradauskiene B., Viigimaa M. Nicotine from a different angle: biological effects from a psychoneuroimmunological perspective. Int. J. Mol. Sci. 2025 Jul 4; 26 (13): 6437. doi: 10.3390/ijms26136437. PMID: 40650213; PMCID: PMC12250386.

Адаптований переклад підготував Олексій Терещенко