11 червня, 2025

Функціональні гастроінтестинальні розлади: горизонти можливостей

За матеріалами науково-практичної конференції «GASTRO-головоломки»

29 травня у Львові відбулася науково-практична конференція «GASTRO-головоломки», присвячена актуальним питанням гастроентерології. У межах заходу учасники мали змогу ознайомитися з останніми дослідженнями, розглянути складні клінічні випадки, долучитися до міждисциплінарного обговорення та отримати практичні поради від провідних експертів. Так, виступ завідувачки кафедри терапії та сімейної медицини Тернопільського національного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського, доктора медичних наук, професора Лілії Степанівни Бабінець був присвячений ключовим підходам до діагностики та лікування функціональних порушень із боку шлунково-кишкового тракту (ШКТ).

Функціональні розлади ШКТ: нейрогуморальна регуляція та сучасна класифікація

Регуляція моторно-секреторної активності ШКТ здійснюється на кількох рівнях – центральному, периферійному та локальному (ентеральна нервова система). Остання, зокрема, продукує велику кількість нейропептидів і гормонів, які беруть участь у регуляції діяльності ШКТ. У разі збереженого балансу між симпатичною і парасимпатичною активністю моторика та секреція перебувають у нормі. Водночас порушення цього балансу – так званий вегетативний дисбаланс – є однією з ключових ланок патогенезу функціональних гастроінтестинальних розладів (ФГІР).

Сучасна діагностика ФГІР базується на положеннях Римських критеріїв IV (2016), які залишаються актуальними попри появу нових дослідницьких підходів.

Згідно із цією класифікацією, ФГІР поділяються на:

функціональні нудотні та блювальні розлади (синдром циклічного блювання, функціональна нудота, функціональне блювання, синдром румінації, аерофагія);
функціональні абдомінальні больові розлади – найпоширеніша група, до якої належать функціональна диспепсія (постпрандіальний дистрес-синдром та епігастральний больовий синдром), синдром подразненого кишечнику (СПК), абдомінальна мігрень, неспецифічний абдомінальний біль.

Поряд із цим до функціональних захворювань кишечнику відносять функціональний закреп, функціональну діарею, здуття живота, опіоїд-індукований закреп та неспецифічні функціональні розлади. Окрему клінічну нішу становлять функціональні порушення жовчовивідної системи, зокрема жовчного міхура та сфінктера Одді.

Клініко-діагностичні орієнтири

У клінічній практиці лікарю важливо своєчасно виявити функціональні розлади органів травлення, орієнтуючись не лише на типові симптоми, а й на поєднання об’єктивних і суб’єктивних критеріїв.

Для функціональних розладів жовчного міхура визначальним є біліарний біль – дискомфорт або біль у правому підребер’ї, що може іррадіювати в спину або праву лопатку. Водночас лабораторні показники залишаються в межах норми, хоча при гіпокінетичному варіанті можливе помірне підвищення маркерів холестазу. УЗД може демонструвати ознаки дисфункції жовчного міхура, однак цей метод має обмежену діагностичну чутливість через суб’єктивність інтерпретації.

Панкреатичний варіант розладу сфінктера Одді зазвичай супроводжується епігастральним болем у поєднанні з підвищенням рівнів амілази та ліпази. У деяких випадках спостерігаються біохімічні ознаки холестазу, що потребує проведення диференційної діагностики з органічними захворюваннями.

Синдром подразненого кишечнику має низку характерних клінічних ознак: абдомінальний біль, здуття живота, чергування діареї та закрепу. Типова для функціональної діареї клінічна картина включає рідкі випорожнення 2-4 рази на добу, переважно в ранковий час, після сніданку або на тлі психоемоційного напруження. Характерні також імперативні позиви, відчуття неповного випорожнення.

Важливо звертати увагу на супутні ознаки, які свідчать на користь функціонального походження скарг: поліморфізм симптомів, відсутність прогресування, зв’язок із психотравмувальними факторами, задовільний зовнішній вигляд і фізичний розвиток пацієнта, а також нічна відсутність симптомів.

Діагностика функціональної диспепсії базується на таких критеріях: постпрандіальне відчуття переповнення, швидке насичення, епігастральний біль або печія за відсутності органічної патології, яка могла б пояснити скарги. Симптоми повинні бути активними протягом останніх 3 місяців, а їх початок – не менш ніж за 6 місяців до встановлення діагнозу.

При постпрандіальному дистрес-синдромі пацієнти скаржаться на неприємне відчуття повноти після звичного прийому їжі або неможливість завершити прийом їжі через швидке насичення. Часто спостерігаються нудота, здуття, надмірне відрижка за відсутності ознак органічної патології.

Для епігастрального больового синдрому характерний біль або печія в ділянці епігастрію не менше одного разу на тиждень без чіткої локалізації або зв’язку з дефекацією. Біль може посилюватися або зменшуватися після їди, іноді – виникати натще. Часто спостерігається помірна болючість при пальпації верхньої частини живота.

! Для всіх зазначених форм ФГІР обов’язковою умовою є відсутність органічної патології, яка могла б пояснити симптоми, та стабільна їх присутність протягом ≥3 останніх місяців із початком за ≥6 місяців до встановлення діагнозу.

Отже, ефективна діагностика функціональних розладів ґрунтується на чітких критеріях, послідовному виключенні органічної патології та аналізі комплексу клінічних ознак. Особливу вагу має оцінка контексту скарг, включно з психоемоційними чинниками, які можуть відігравати ключову роль у формуванні симптоматики.

Комплексний підхід до лікування ФГІР.

Роль стандартизованої фітотерапії

Функціональні гастроінтестинальні розлади потребують багатокомпонентного підходу до терапії, який враховує не лише симптоми, а й психоемоційний стан пацієнта. Для вибору оптимальної тактики важливо правильно стратифікувати тяжкість перебігу захворювання.

За легкого перебігу доцільними є неспеціалізована психотерапія (яку можуть здійснювати й лікарі первинної ланки) і немедикаментозні заходи, як-от модифікація способу життя, дієта (обмеження глютену, лактози, жирної їжі), зменшення стресових навантажень. З-поміж медикаментозних засобів рекомендовані про-, пре- та синбіотики, а також фітотерапія. У разі перебігу середньої тяжкості додають когнітивно-поведінкову терапію, техніки релаксації, гіпнотерапію. Тяжкі випадки вимагають комбінації психотерапевтичних методів із застосуванням антидепресантів – трициклічних або інгібіторів зворотного захоплення серотоніну/норадреналіну, хоча останні нерідко спричиняють побічні ефекти з боку ШКТ.

! Сучасні рекомендації, зокрема оновлені настанови ESPGHAN / NASPGHAN 2024 року, визнають фітотерапію як обґрунтований і безпечний компонент лікування ФГІР. Особливо перспективною є стандартизована фітотерапія, що відрізняється високим рівнем контролю якості, стабільністю складу та доведеною ефективністю.

Гастритол: стандартизована фітотерапія з доведеною ефективністю

Гастритол краплі – лікарський засіб із багатокомпонентним рослинним складом, що забезпечує одночасний вплив на кілька ключових патогенетичних ланок ФГІР. До його переваг належать вегетотропна дія, м’який нейрорегуляторний та седативний ефекти, стимуляція травлення, прокінетична, спазмолітична, протизапальна та знеболювальна активність.

Терапевтичний ефект препарату формується завдяки поєднанню семи лікарських рослин: ромашки аптечної, звіробою звичайного, дягелю лікарського, солодки голої, кардобенедикту, полину гіркого та перстачу гусячого. Усі компоненти стандартизовані за вмістом біологічно активних речовин, виробництво компонентів відповідає вимогам GACP та GMP, що гарантує якість сировини й готового продукту. Препарат виробляється компанією Dr. Gustav Klein GmbH, яка працює з 1946 року та має багаторічний досвід у сфері фітотерапії. Гастритол зареєстрований FDA і відповідає вимогам сучасної фармацевтичної якості.

Фармакологічна дія його компонентів є багатовекторною:

звіробій (Hypericum perforatum) завдяки гіперицину та гіперфорину чинить парасимпатолітичний, антидепресивний ефекти, забезпечує модуляцію серотонінергічної та дофамінергічної нейротрансмісії;
дягель (Angelica officinalis) має антиульцерогенну, антисекреторну та спазмолітичну властивості;
квітки ромашки (Matricariae flos) чинять протизапальний, спазмолітичний, регенеруючий вплив; гармонізують роботу гіпоталамо-гіпофізарної системи;
корень солодки (Liquiritiae radix) виявляє антимікробну та противиразкову активність, стимулює утворення грануляційної тканини;
перстач гусячий (Potentilla anserina) характеризується спазмолітичною дією;
кардобенедикт (Cnicus benedictus) містить гіркі речовини, які стимулюють кровопостачання слизової оболонки ШКТ;
полин гіркий (Artemisia absinthium) підвищує тонус шлунка, полегшує симптоми гастрокардіального синдрому.

На відміну від традиційних фітозасобів, філософія створення Гастритолу базується не на емпіричному досвіді, а на цілеспрямованому науковому пошуку. Гарантована стабільність складу, ретельне очищення екстрактів, багаторівневий контроль якості та відповідність вимогам Європейської, Німецької, Британської та Американської Фармакопей – усе це визначає його приналежність до категорії стандартизованих лікарських засобів.

Клінічна ефективність препарату підтверджена результатами понад 16 досліджень, виконаних лише в Україні, а також численними міжнародними публікаціями, що демонструють його ефективність і безпеку при функціональних розладах ШКТ та в складі лікування органічної патології, зокрема гастритів, гіперацидних станів, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки.

! Лікарський препарат Гастритол краплі показний при функціональній диспепсії, метеоризмі, гастритах, зокрема хронічному гіперацидному гастриті, а також у складі комплексного лікування виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки. Рекомендоване дозування: дорослим і дітям від 12 років – по 20-30 крапель, розчинених у невеликій кількості води, тричі на добу під час їди. Дітям віком від 7 до 12 років – по 1 краплі на кожен рік життя тричі на добу. У разі гострих станів (біль, спазми, метеоризм, печія) дорослим рекомендовано приймати по 15-25 крапель кожні 30-60 хвилин до зникнення симптомів.

Гастритол у формі пастилок: зручність і нові терапевтичні можливості

У клінічній практиці нерідко виникає потреба в зручних для пацієнта формах препаратів, які не лише ефективні, а й легко інтегруються в повсякденне життя. Саме такою інновацією стала поява Гастритолу у формі пастилок, яка розширює можливості лікарів у персоналізованому підході до лікування функціональних розладів травної системи.

До складу Гастритолу пастилок входять добре відомі компоненти – ромашка аптечна та солодка гола, доповнені меліcою лікарською та коренем імбиру. Такий підбір активних речовин дозволяє не лише зберегти ефекти базового препарату, а й розширити їх завдяки заспокійливій, протиблювальній та прокінетичній дії.

Меліса лікарська (Melissa officinalis) має добре вивчену м’яку седативну, протизапальну та спазмолітичну дію. Її ефірна олія, дубильні речовини, органічні кислоти, мінерали та флавоноїди сприяють зниженню психоемоційного напруження, пом’якшенню функціональних спазмів і зменшенню запалення слизової оболонки травного тракту. За рахунок м’якого заспокійливого впливу на центральну нервову систему меліса допомагає розірвати патогенетичне коло функціональних розладів ШКТ, у якому психоемоційний стрес і дискомфорт із боку шлунка взаємно підсилюють одне одного. Цей ефект особливо важливий у пацієнтів із поєднаними ФГІР, тривожністю та розладами сну. Внаслідок стабілізації емоційного стану покращується апетит, зменшується відчуття тяжкості та дискомфорту в шлунку, нормалізується загальне самопочуття пацієнта.

Імбир лікарський (Zingiber officinale) відомий як один із найбільш вивчених природних протиблювальних засобів. Він містить активні сполуки – гінгероли та шогаоли, які впливають на моторику ШКТ, зменшують антиперистальтичні рухи шлунка та блокують центральні і периферичні механізми виникнення нудоти. Крім протиблювального ефекту, імбир має м’яку протизапальну, прокінетичну, антиоксидантну дію, стимулює секрецію шлункового соку та сприяє евакуації шлункового вмісту. Його ефективність у боротьбі з нудотою та блюванням підтверджено численними клінічними дослідженнями: зокрема, прийом 1 г порошкоподібного імбиру достовірно зменшує вираженість нудоти після хірургічних втручань і під час вагітності. Також відомі дані про його користь при нудоті, пов’язаній із кінетозами, функціональною диспепсією та прийомом деяких медикаментів.

Гастритол пастилки демонструють високу ефективність при нудоті, тяжкості в шлунку, функціональних кольках, метеоризмі, а також при розладах травлення, які мають стресовий компонент. Завдяки формі пастилки препарат зручно застосовувати в умовах, коли краплі менш доступні. Важливо, що Гастритол пастилки не маскують гостру патологію і можуть використовуватися ще на етапі встановлення діагнозу.

Кому доцільніше рекомендувати ту чи іншу форму препарату?

Гастритол краплі – у разі функціональної диспепсії, метеоризму, гастритів (зокрема, хронічного гіперацидного), а також у складі комплексного лікування виразкової хвороби.
Гастритол пастилки – при функціональних шлунково-кишкових розладах, пов’язаних зі стресом, нудоті, тяжкості у шлунку, кольках, метеоризмі, для захисту слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки.

Синбіотична підтримка при ФГІР: Актив Флора Дуо Плюс

Порушення мікробіоти відіграють важливу роль у патогенезі ФГІР, як-от СПК, функціональна диспепсія та постінфекційні стани. У зв’язку із цим у клінічних рекомендаціях, зокрема в Римських критеріях IV, все частіше звучить теза про доцільність застосування пробіотиків, пребіотиків і синбіотиків як складової комплексної терапії.

Одним із представників європейських синбіотичних засобів із доведеною ефективністю є Актив Флора Дуо Плюс. Його склад формує потужну трикомпонентну формулу:

Saccharomyces boulardii DBVPG 6763 (250 мг, 5×10⁹ КУО) – пробіотичні дріжджі, рекомендовані WGO для лікування антибіотик-асоційованої діареї, інфекцій Clostridium difficile, постінфекційних та функціональних розладів.
Lactobacillus rhamnosus GG ATCC 53103 (15 мг, 2×10⁹ КУО) – один із найбільш досліджених пробіотичних штамів із високим профілем безпеки та доказовою базою, зокрема щодо ефективності при антибіотик-асоційованій діареї, гастроентеритах, ФГІР, включно із СПК. Завдяки технології мікрокапсулювання бактерії залишаються життєздатними до моменту дії в кишечнику.
Інулін (48,8 мг) – природний пребіотик, що вибірково стимулює ріст корисних мікроорганізмів, покращуючи мікробну рівновагу та підсилюючи ефект пробіотичних компонентів.

Такий синбіотичний підхід дозволяє комплексно впливати на різні ланки патогенезу ФГІР: відновлення мікробіоти, зменшення симптомів діареї та здуття, нормалізацію моторики кишечнику, зменшення запалення слизової оболонки та підтримку імунної відповіді.

У клінічних дослідженнях продемонстровано, що S. boulardii є ефективною опцією в пацієнтів із хронічною або рецидивною діареєю, включно з випадками, пов’язаними з ентеральним харчуванням, паразитарними інфекціями або прийомом антибіотиків. Крім того, S. boulardii чинить антитоксичну дію: абсорбує та виводить бактеріальні токсини й патогенні мікроорганізми, знижуючи навантаження на слизову оболонку кишечнику та сприяючи її швидшому відновленню. L. rhamnosus GG має імуномодулювальні властивості, здатний знижувати частоту респіраторних інфекцій і прояви алергії, що особливо важливо в пацієнтів з імунною дизрегуляцією, часто наявною при ФГІР.

Інулін, який входить до складу препарату, належить до категорії вуглеводів, відомих як фруктани. Серед представників родини фруктанів він вирізняється унікальною молекулярною структурою, яка не лише підтверджує статус інуліну як розчинної харчової клітковини, а й кваліфікує його як ефективний пребіотик. Його дія полягає у вибірковому стимулюванні росту та метаболічної активності корисних бактерій, що сприяє покращенню мікробного балансу в кишечнику.

Інулін не перетравлюється у верхніх відділах ШКТ і досягає товстої кишки в незміненому вигляді, де стає субстратом для ферментації синбіотичних мікроорганізмів. Завдяки цьому він підтримує їх виживання та колонізацію, зменшує запальний фон, стимулює утворення коротколанцюгових жирних кислот (зокрема, бутирату), які позитивно впливають на епітелій кишечнику. Крім того, інулін може сприяти нормалізації моторики, зменшенню метеоризму та підтриманню імунного гомеостазу.

Отже, пребіотичний компонент інуліну не лише посилює пробіотичну активність S. boulardii та L. rhamnosus GG, а й реалізує власний терапевтичний потенціал, що є особливо цінним у контексті лікування ФГІР. Саме така цілеспрямована комбінація пробіотиків і пребіотика дозволяє класифікувати Актив Флора Дуо Плюс як компліментарний синбіотик, тобто засіб, у якому компоненти мають не лише сумісну, а й взаємодоповнювальну дію, що посилює їхню клінічну ефективність.

Актив Флора Дуо Плюс може застосовуватись у широкому віковому діапазоні, починаючи з 2-місячного віку. Його можна використовувати як у складі базисної терапії, так і у вигляді супутнього засобу при антибіотикотерапії, гострих кишкових інфекціях, постінфекційній діареї та як складову комплексної програми при СПК і функціональній диспепсії.

Рекомендоване дозування: немовлятам від 2 міс до 3 років – 1 капсула на добу (вміст додати до їжі або напою), дітям від 3 років і дорослим – 1-2 капсули на добу. Можливе одночасне застосування з антибіотиками.

Традиційно свою доповідь спікерка завершила поетичними рядками – цього разу це був вірш Ліни Костенко, сповнений гіркої правди війни й гідності українського народу. Вона побажала всім присутнім натхнення, віри у свою справу та нових професійних здобутків, а українцям – здоров’я, миру й перемоги.

Підготував Олексій Терещенко

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 10 (596), 2025 р