28 лютого, 2025
Інтраабдомінальні інфекції: керівництво з емпіричної антибіотикотерапії Стенфордського медичного центру (SHC)
Стенфордська програма з антимікробної безпеки та сталого розвитку (оновлення 2024 року)
Інтраабдомінальні інфекції (ІАІ) є небезпечним ускладненням, яке поєднує наявність запального процесу у черевній порожнині та розвиток мікст-інфекції аеробної й анаеробної кишкової флори. Хірургічна ліквідація джерела інфекції досі залишається пріоритетним методом лікування ІАІ, але тип збудника і його поширеність суттєво впливають на прогноз захворювання та тяжкість стану, незалежно від хірургічного етапу лікування. Провідні медичні центри наголошують на важливості своєчасної діагностики та швидкого початку антибактеріальної терапії, спрямованої на ліквідацію патогена. SHC має безпосередній доступ до провідних баз клінічних досліджень, експериментальних центрів і лабораторій. Клінічні протоколи та рекомендації цієї установи є квінтесенцією практичного та наукового медичного досвіду світових спільнот. У рамках підтримки Стенфордської програми з антимікробної безпеки та сталого розвитку SHC представив оновлені рекомендації з антибіотикотерапії неускладнених і ускладнених форм ІАІ.
Ключові слова: інтраабдомінальні інфекції, антибіотикотерапія, дивертикуліт, холецистит, холангіт, апендицит, панкреатит, перитоніт.
SHC надає рекомендації з антибіотикотерапії неускладнених і ускладнених форм дивертикуліту, гострих холециститу та холангіту, апендициту, панкреатиту, вторинного перитоніту та спонтанного бактеріального перитоніту. Неускладнена форма – інфекція, обмежена стінками органа. Відсутні ознаки абсцесу, перфорації або сепсису/шоку. Ускладнена форма – інфекція виходить за межі стінок органа. Наявні ознаки абсцесу, перфорації або сепсису/шоку.
|
Загальна тактика для дивертикуліту, гострих холециститу та холангіту, апендициту, панкреатиту, вторинного та спонтанного бактеріального перитоніту (ускладненого й неускладненого перебігу) |
Тактика у випадку |
Тактика у випадку Candidа |
Тактика у випадку |
Тактика у випадку ESBL-продукуючих |
|
– Грамнегативні ентеробактерії – Грампозитивні стрептококи – Облігатні анаероби
Антибіотикограма SHC показує хорошу чутливість цих збудників до піперациліну/ |
Емпіричне лікування MRSA, як правило, не рекомендоване [1]
Емпіричне лікування MRSA з додаванням ванкоміцину внутрішньовенно (в/в) може розглядатися у випадку внутрішньолікарняної інфекції
|
Емпіричне лікування Candida не рекомендоване [1] |
Емпіричне лікування E. faecalis рекомендоване лише у пацієнтів групи високого ризику, які мають щонайменше один фактор ризику. Згідно з даними SHC, 100% ізолятів E. faecalis чутливі до піперациліну/тазобактаму. Якщо не використовується піперацилін/тазобактам, за наявності факторів ризику розглянути можливість додавання ванкоміцину в/в. Фактори ризику [1]: – внутрішньолікарняна інфекція; – післяопераційна інфекція; – нещодавнє застосування цефалоспоринів; – імунодефіцитний стан. Розглянути можливість емпіричного лікування ванкоміцин-резистентних ентерококів (VRE) у септичних або тяжкохворих пацієнтів із попередньо відомою колонізацією або інвазивною інфекцією |
Якщо в анамнезі пацієнта є колонізація ESBL-продукуючих бактерій упродовж останнього року, рекомендовано використовувати ертапенем замість піперациліну/тазобактаму |
Дивертикуліт
|
Неускладнений дивертикуліт |
||
|
Емпірична терапія |
Тривалість |
Коментарі |
|
Імунокомпетентний* пацієнт/пацієнтка (невагітна) за відсутності сепсису або запального захворювання кишечника – Тактика спостереження без антибіотикотерапії, підтримуюча Примітка: з’являється все більше даних, отриманих у рандомізованих дослідженнях, що антибіотикотерапія не прискорює час одужання і не зменшує частоту ускладнень [1-3, 6]. |
5-7 днів [4] |
* Відсутність онкологічного або гематологічного злоякісного захворювання, ВІЛ-інфекції з низьким рівнем CD4 (<200), супутньої імуносупресивної терапії, трансплантації, спленектомії та генетичного імунодефіциту
* Дозування антибіотиків слід коригувати з урахуванням порушень функції нирок |
|
Невідповідність пацієнта вищезазначеним критеріям: Первинна схема лікування: – Цефтріаксон 2 г в/в кожні 24 год + метронідазол 500 мг per os або в/в кожні 8 год. – За умови стабільного стану, амбулаторне лікування: амоксицилін/клавуланат 875/125 мг per os 3 рази на день Альтернативна схема: – Ципрофлоксацин 500 мг per os 2 рази на день або 400 мг в/в кожні 12 год + метронідазол 500 мг per os або в/в кожні 8 год |
||
|
Ускладнений дивертикуліт: наявність абсцесу, перфорації, нориці або непрохідності товстої кишки |
||
|
Негоспітальний |
Емпірична терапія |
Тривалість |
|
Первинна схема лікування: – Цефтріаксон 2 г в/в кожні 24 год + метронідазол 500 мг per os або в/в кожні 8 год Альтернативна схема: – Ципрофлоксацин 500 мг per os 2 рази на день або 400 мг в/в кожні 12 год + метронідазол 500 мг per os або в/в кожні 8 год |
5-7 днів
Досягнуто адекватний контроль джерела інфекції (успішне черезшкірне дренування абсцесу або хірургічне втручання):
Асоційована грамнегативна бактеріємія: 7 днів після вихідного контролю
Недостатній контроль джерела або стійкі ознаки інфекції: розглянути питання про ідентифікацію та консультацію хірурга |
|
|
Негоспітальний із сепсисом/шоком або наявні фактори ризику, пов’язані з мультирезистентними грамнегативними патогенами: 1. Госпіталізація впродовж останніх 90 днів. 2. Застосування антибіотиків широкого спектра дії впродовж останніх 90 днів. 3. Наявність в анамнезі захворювань, спричинених резистентними мікроорганізмами впродовж останнього року. 4. Внутрішньолікарняна інфекція (>48 год після госпіталізації). |
Первинна схема лікування: – Піперацилін/тазобактам 4,5 г в/в кожні 8 год, тривала інфузія Альтернативна схема: – Цефепім 2 г в/в кожні 8 год, тривала інфузія + метронідазол 500 мг per os або в/в кожні 8 год Схема не охоплює спектр ентерококів*. – У разі високого ризику алергії до β-лактамів: ванкоміцин в/в + азтреонам 2 г в/в кожні 8 год + метронідазол 500 мг мг per os або в/в кожні 8 год Пероральна step-down терапія: – Перша лінія: Ципрофлоксацин 500 мг per os 2 рази на день + метронідазол 500 мг per os кожні 8 год на добу або – Друга лінія: Амоксицилін/клавуланат 875/125 мг per os 3 рази на день** |
|
|
Примітки: * Розглянути можливість додавання ванкоміцину в/в для емпіричного лікування ентерококів за наявності хоча б одного з наступних симптомів: внутрішньолікарняна інфекція, післяопераційна інфекція, попереднє застосування цефалоспоринів або імунодефіцитний стан. ** Амоксицилін/клавуланат включати у лікування E. faecalis, але не включати у лікування Enterobacter spp, Klebsiella aerogenes та Citrobacter freundii, з обережністю призначати пацієнтам із високим ризиком розвитку інфекції, спричиненої мультирезистентними грамнегативними патогенами, та пацієнтам з бактеріємією. – Дозування антибіотиків слід скоригувати з урахуванням порушення функції нирок. – Емпіричне лікування MRSA ванкоміцином в/в може розглядатися у випадку внутрішньолікарняної інфекції з відомою колонізацією MRSA або інвазивною інфекцією впродовж останнього року. Ванкоміцин в/в слід відмінити через 48 год, якщо MRSA в посівах не виділяється. Якщо ванкоміцин в/в комбінується з піперациліном/тазобактамом в/в більш ніж 72 год, слід розглянути альтернативну схему, щоб уникнути ризику нефротоксичності. – Алергічні реакції високого ризику включають ангіоневротичний набряк, анафілаксію, свистяче дихання, набряк гортані, артеріальну гіпотензію, синдром Стівенса – Джонсона/токсичний епідермальний некроліз (ССД/ТЕН), DRESS-синдром тощо. |
||
Гострий холецистит/гострий холангіт
|
Негоспітальний без сепсису/шоку |
Емпірична терапія |
Тривалість |
|
Первинна схема лікування: – Цефтріаксон 2 г в/в кожні 24 год* Альтернативна схема: – Ципрофлоксацин 500 мг per os 2 рази на день або 400 мг в/в кожні 12 год* |
Проведена холецистектомія. За відсутності інфекційого процесу за межами стінки жовчного міхура припинити прийом антибіотиків впродовж 24 год після операції [2] Наявний інфекційний процес за межами стінки жовчного міхура: антибіотикотерапія впродовж 4 днів після операції Проведена успішна ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія: 3-4 дні після процедури [1] Асоційована грамнегативна бактеріємія: 7 днів після встановленого контролю Контроль джерела інфекції недостатній або пацієнт без клінічного покращення: рекомендувати консультацію фахівця з інфекційного контролю |
|
|
Негоспітальний із сепсисом/шоком або наявні фактори 1. Госпіталізація впродовж останніх 90 днів. 2. Застосування антибіотиків широкого спектра дії впродовж останніх 90 днів. 3. Наявність в анамнезі захворювань, спричинених резистентними мікроорганізмами впродовж останнього року. 4. Внутрішньолікарняна інфекція (>48 год після госпіталізації). |
Первинна схема лікування: – Піперацилін/тазобактам 4,5 г в/в кожні 8 год, тривала інфузія Альтернативні схеми: – Цефепім 2г в/в кожні 8 год, тривала інфузія* Схема не охоплює спектр ентерококів**. – У разі високого ризику алергії до β-лактамів: ванкоміцин в/в + азтреонам 2 г в/в кожні 8 год* Пероральна step-down терапія: – Перша лінія: Ципрофлоксацин 500 мг per os 2 рази на день* або – Друга лінія: Амоксицилін/клавуланат 875/125 мг per os 3 рази на день*** |
|
|
Примітки: ** Розглянути можливість додавання ванкоміцину в/в для емпіричного лікування ентерококів за наявності хоча б одного з наступних симптомів: внутрішньолікарняна інфекція, післяопераційна інфекція, попереднє застосування цефалоспоринів або імунодефіцитний стан. *** Амоксицилін/клавуланат слід включати для лікування E. faecalis, але не включати у схеми лікування Enterobacter spp, Klebsiella aerogenes та Citrobacter freundii, з обережністю призначати пацієнтам із високим ризиком розвитку інфекції, спричиненої мультирезистентними грамнегативними патогенами, та пацієнтам із бактеріємією. – Емпіричне лікування MRSA ванкоміцином в/в можна розглянути у випадку внутрішньолікарняної інфекції з відомою колонізацією MRSA або інвазивною інфекцією впродовж останнього року. Ванкоміцин в/в слід відмінити через 48 год, якщо MRSA в посівах не виділяється. Якщо ванкоміцин в/в комбінується з піперациліном/тазобактамом в/в >72 год, слід розглянути альтернативну схему, щоб уникнути ризику нефротоксичності. – Алергічні реакції високого ризику включають ангіоневротичний набряк, анафілаксію, свистяче дихання, набряк гортані, артеріальну гіпотензію, ССД/ТЕН, DRESS-синдром тощо. |
||
Гострий апендицит
|
Негоспітальний без сепсису/шоку |
Емпірична терапія |
Тривалість |
|
Первинна схема лікування: – Альтернативна схема: – |
Неперфоративний апендицит Апендектомія проведена: припинити прийом антибіотиків впродовж 24 год після операції Апендектомія не проведена: 10-денний курс [1]
|
|
Негоспітальний із сепсисом/шоком або наявні фактори ризику, пов’язані з мультирезистентними грамнегативними патогенами: 1. Госпіталізація впродовж останніх 90 днів. 2. Застосування антибіотиків широкого спектра дії впродовж останніх 90 днів. 3. Наявність в анамнезі захворювань, спричинених резистентними мікроорганізмами впродовж останнього року. 4. Внутрішньолікарняна інфекція (>48 год після госпіталізації). |
Емпірична терапія |
Тривалість |
|
Первинна схема лікування: – Піперацилін/тазобактам 4,5 г в/в кожні 8 год, тривала інфузія Альтернативні схеми: – Цефепім 2 г в/в кожні 8 год, тривала інфузія + метронідазол 500 мг per os або в/в кожні 8 год – У разі високого ризику алергії до β-лактамів: ванкоміцин в/в + азтреонам 2 г в/в кожні 8 год + метронідазол 500 мг per os або в/в кожні 8 год Пероральна step-down терапія: – Перша лінія: Ципрофлоксацин 500 мг per os 2 рази на день + метронідазол 500 мг per os кожні 8 год або |
Перфоративний апендицит Хірургічний контроль джерела інфекції адекватний: відміна антибіотиків через 4 дні Асоційована грамнегативна бактеріємія: 7 днів після встановленого контролю Контроль джерела інфекції недостатній або пацієнт без клінічного покращення: рекомендувати консультацію фахівця з інфекційного контролю |
|
|
Примітки: * Розглянути можливість додавання ванкоміцину в/в для емпіричного лікування ентерококів за наявності хоча б одного з наступних симптомів: внутрішньолікарняна інфекція, післяопераційна інфекція, попереднє застосування цефалоспоринів або імунодефіцитний стан. ** Амоксицилін/клавуланат включати для лікування E. faecalis, але не включати у схеми лікування Enterobacter spp, Klebsiella aerogenes та Citrobacter freundii, з обережністю призначати пацієнтам з високим ризиком розвитку інфекції, спричиненої мультирезистентними грамнегативними патогенами, та пацієнтам із бактеріємією. – Дозування антибіотиків слід коригувати з урахуванням порушення функції нирок. – Емпіричне лікування MRSA ванкоміцином в/в може розглядатися у випадку внутрішньолікарняної інфекції з відомою колонізацією MRSA або інвазивною інфекцією впродовж останнього року. Ванкоміцин в/в слід відмінити через 48 год, якщо MRSA в посівах не виділяється. Якщо ванкоміцин в/в комбінується з піперациліном/тазобактамом в/в >72 год, слід розглянути альтернативну схему, щоб уникнути ризику нефротоксичності. Алергічні реакції високого ризику включають ангіоневротичний набряк, анафілаксію, свистяче дихання, набряк гортані, артеріальну гіпотензію, ССД/ТЕН, DRESS-синдром тощо. |
||
Панкреатит
|
Синдром |
Емпірична терапія |
Тривалість |
Коментарі |
|
Інтерстиціальний набряковий гострий панкреатит Некротичний панкреатит
Підозра на інфікований панкреонекроз
Підтверджений інфікований панкреонекроз |
Без антибіотика
Без антибіотика
Первинна схема лікування: – Піперацилін/тазобактам 4,5 г в/в кожні 8 год, тривала інфузія Альтернативні схеми: – Цефепім 2 г в/в, кожні 8 год, тривала інфузія + метронідазол 500 мг per os або в/в кожні 8 год Схема не охоплює спектр ентерококів*. – У разі високого ризику алергії до β-лактамів: ванкоміцин в/в + азтреонам 2 г в/в кожні 8 год + метронідазол 500 мг per os або в/в кожні 8 год
Первинна схема лікування: – Піперацилін/тазобактам 4,5 г в/в кожні 8 год, тривала інфузія Альтернативні схеми: – Цефепім 2 г в/в, кожні 8 год, тривала інфузія + метронідазол 500 мг per os або в/в кожні 8 год Схема не охоплює спектр ентерококів*. – У разі високого ризику алергії до β-лактамів: ванкоміцин в/в + азтреонам 2 г в/в кожні 8 год + метронідазол 500 мг мг per os або в/в кожні 8 год |
Короткий курс антибіотиків до отримання негативного результату посіву, взятого хірургічним шляхом
Тривалість залежить від адекватного контролю джерела інфекції шляхом дренування та/або некрозектомії: розглянути питання консультації фахівця з інфекційного контролю |
Профілактика стерильного некрозу не рекомендована [1]
Інфікований некроз слід запідозрити у пацієнтів з погіршенням клінічного перебігу та/або ознаками інфекції (підвищення лейкоцитозу, лихоманка) або за результатами КТ, що демонструють наявність газу в зоні некрозу. Найвищий ризик, якщо вищезазначене відбувається після 7-10 днів консервативної терапії Інфікування некротичних тканин пітверджується за допомогою прямої аспірації голкою або дренажу |
|
Примітки: * Розглянути можливість додавання в/в ванкоміцину для емпіричного лікування ентерококової інфекції за наявності хоча б одного з наступних симптомів: внутрішньолікарняна інфекція, післяопераційна інфекція, попереднє застосування цефалоспоринів або імунокомпрометований стан. – Дозування антибіотиків слід коригувати з урахуванням функції нирок. – Алергічні реакції високого ризику включають ангіоневротичний набряк, анафілаксію, свистяче дихання, набряк гортані, гіпотензію, ССД/ТЕН, DRESS-синдром тощо. |
|||
Вторинний перитоніт
|
Негоспітальний без сепсису/шоку |
Емпірична терапія |
Тривалість |
|
Первинна схема лікування: – Цефтріаксон 2 г в/в кожні 24 год + метронідазол 500 мг per os або в/в кожні 8 год Альтернативна схема: – Ципрофлоксацин 500 мг per os 2 рази на день або 400 мг в/в кожні 12 год + метронідазол 500 мг per os або в/в кожні 8 год |
Досягнуто адекватний контроль джерела (успішне черезшкірне дренування абсцесу або хірургічне втручання): 4 дні після процедури [5] Гастродуоденальна перфорація, прооперована впродовж 24 год: припинити прийом антибіотиків впродовж 24 год після операції
Травматичні перфорації кишечника, усунені протягом 12 год: відмінити антибіотики впродовж 24 год після операції
Ішемічна, неперфорована кишка: відмінити антибіотики впродовж 24 год після операції
Супутня грамнегативна бактеріємія: 7 днів
У разі недостатнього контролю над джерелом інфекції або наявних стійких ознак інфекції розглянути питання консультації фахівця з інфекційного контролю та хірурга |
|
|
Негоспітальний із сепсисом/шоком або наявні фактори ризику, пов’язані з мульти- 1. Госпіталізація впродовж останніх 90 днів. 2. Застосування антибіотиків широкого спектру дії впродовж останніх 90 днів. 3. Наявність в анамнезі захворювань, спричинених резистентними мікроорганізмами впродовж останнього року. 4. Внутрішньолікарняна інфекція (>48 год після госпіталізації). |
Первинна схема лікування: – Піперацилін/тазобактам 4,5 г в/в кожні 8 год, тривала інфузія Альтернативні схеми: – Цефепім 2 г в/в, кожні 8 год, тривала інфузія + метронідазол 500 мг per os або в/в кожні 8 год Схема не охоплює спектр ентерококів*. Пероральна step-down терапія: – Перша лінія: Ципрофлоксацин 500 мг per os 2 рази на день + метронідазол 500 мг per os кожні 8 год або |
|
|
Примітки: * Розглянути можливість додавання ванкоміцину в/в для емпіричного лікування ентерококів за наявності хоча б одного з наступних симптомів: внутрішньолікарняна інфекція, післяопераційна інфекція, попереднє застосування цефалоспоринів або імунодефіцитний стан. ** Амоксицилін/клавуланат включати для лікування E. faecalis, але не включати у схеми лікування Enterobacter spp, Klebsiella aerogenes та Citrobacter freundii, з обережністю призначати пацієнтам з високим ризиком розвитку інфекції, спричиненої мультирезистентними грамнегативними патогенами та пацієнтам з бактеріємією. Дозування антибіотиків має бути скориговане з урахуванням порушення функції нирок. Емпіричне лікування MRSA ванкоміцином в/в може розглядатися у випадку внутрішньолікарняної інфекції з відомою колонізацією MRSA або інвазивною інфекцією впродовж останнього року. Ванкоміцин в/в слід відмінити через 48 год, якщо MRSA не виділяється з посівів. Якщо ванкоміцин в/в комбінується з піперациліном-тазобактамом в/в більш ніж 72 год, слід розглянути альтернативну схему, щоб уникнути ризику нефротоксичності. Алергічні реакції високого ризику включають ангіоневротичний набряк, анафілаксію, свистяче дихання, набряк гортані, артеріальну гіпотензію, ССД/ТЕН, DRESS-синдром тощо. |
||
Спонтанний бактеріальний перитоніт (СБП) Лікування та профілактика
|
Синдром |
Емпірична терапія |
Тривалість |
Коментарі |
|
Спонтанний бактеріальний перитоніт |
Первинна схема лікування: – Цефтріаксон 2 г в/в кожні 24 год Альтернативні схеми: – У разі високого ризику алергії на β-лактами і відсутності профілактики фторхінолонами: ципрофлоксацин 400 мг в/в кожні 12 год – У разі високого ризику алергії на β-лактами та профілактики фторхінолонами: ванкоміцин в/в + азтреонам 2 г в/в кожні 8 год Пероральна ступінчата терапія (якщо чутливий ізолят): ципрофлоксацин 500 мг per os 2 рази на день Первинна схема лікування: – Цефтріаксон 1 г в/в кожні 24 год Альтернативні схеми: – У разі високого ризику алергії на β-лактами і відсутності профілактики фторхінолонами: ципрофлоксацин 400 мг в/в кожні 12 год – У разі високого ризику алергії на β-лактами та профілактики фторхінолонами: ванкоміцин в/в + азтреонам 2 г в/в кожні 8 год Пероральна step-down терапія:
Первинна схема лікування: – Ципрофлоксацин 500 мг per os кожні 24 год Альтернативна схема: – Бактрим DS (800 мг сульфаметоксазолу та 160 мг триметоприму) по 1 таблетці кожні 24 год |
5-7 днів |
СБП, що визначається наявністю ≥250 мм3 Лікування має бути призначене за результатами культурального дослідження перитонеальної рідини |
|
Профілактика у пацієнтів із цирозом печінки та шлунково-кишковою кровотечею
|
Максимум 5 днів; можлива менша тривалість |
|
|
|
Довготривала профілактика СБП для пацієнтів з попереднім епізодом СБП або високим ризиком СБП |
Невизначена |
Профілактика СБП у пацієнтів із цирозом печінки та асцитом у випадках: – Попередній епізод СБП або – Рівень білка в асцитичній рідині <1,5 г/дл і додатково наявність або порушення функції нирок (креатинін ≥1,2 мг/дл, сечовина ≥25 мг/дл, або Na+ ≤130 ммоль/л) або печінкової недостатності (оцінка за шкалою Чайлда ≥9 і білірубін ≥3 мг/дл) [1] |
|
|
Примітки: – Дозування антибіотиків слід коригувати з урахуванням функції нирок. – Алергічні реакції високого ризику включають ангіоневротичний набряк, анафілаксію, свистяче дихання, набряк гортані, гіпотензію, ССД/ТЕН, DRESS-синдром тощо. |
|||
Висновки
Комплексний підхід у лікуванні ІАІ має основне значення і поєднує хірургічний контроль джерела інфекції, моніторинг стану пацієнта та раціональну антибактеріальну терапію. Неправильно підібране лікування може сприяти розвитку антибіотикорезистентності та погіршенню клінічного результату. Оновлене керівництво SHC з антибіотикотерапії ІАІ спрямоване на профілактикурозвитку стійкості патогенів, проведення ефективної ерадикації збудника, обґрунтування можливостей застосування альтернативних схем антибактеріальних препаратів та доцільності визначених засобів у кожному окремому випадку ІАІ.
Підготувала Тетяна Нестерова
В огляді використано керівництва: https://med.stanford.edu/content/dam/sm/bugsanddrugs/documents/clinicalpathways/ SHC-Intra-abdominal-Guidelines.pdf.
Довідка від редакції
Ципрофлоксацин 500 мг представлений у якості першої лінії пероральної терапії у складі ступінчатої антибіотикотерапії, а також як альтернативна схема при емпіричному призначенні лікування інтраабдомінальних інфекцій. В Україні одним із препаратів ципрофлоксацину є Ципролет® (виробництво фармацевтичної компанії «Д-р Редді’с Лабораторіз»), який є дозозалежним антимікробним лікарським засобом групи фторхінолонів.
Антимікробна дія реалізується завдяки безпосередньому впливу на ДНК бактерій, що унеможливлює поділ патогенів і забезпечує швидку бактерицидну активність на мікроорганізми на різних етапах клітинного циклу. Спектр дії препарату Ципролет® охоплює широкий діапазон грамнегативних і грампозитивних мікроорганізмів, що надзвичайно важливо при інтраабдомінальних інфекціях, які характеризуються змішаною бактеріальною флорою.
Ципролет® швидко піддається абсорбції після прийому, а його період напіввиведення становить від 3 до 5 годин. Важливо, що препарат незначно зв’язується з білками плазми крові, що призводить до високої активності та здатності добре проникати в органи і тканини.
Показання для застосування препарату Ципролет® у хірургічній практиці:
- інфекції шлунково-кишкового тракту (наприклад, лікування діареї мандрівників);
- інтраабдомінальні інфекції;
- інфекції шкіри та м’яких тканин, спричинені грамнегативними бактеріями;
- інфекції кісток та суглобів;
- гарячка у пацієнтів із нейтропенією, спричинена бактеріальною інфекцією.
Ципролет® зареєстрований у формі таблеток для перорального прийому дозуванням 250 мг і 500 мг, що дозволяє підібрати ефективну дозу залежно від типу патології, збудника та видільної функції нирок.
Для посилення антимікробної дії проти аеробної флори, включно з P. aeruginosa та S. aureus, може застосовуватися комбінований препарат Ципролет® А, до складу якого входить ципрофлоксацин 500 мг і тинідазол 600 мг. Останній має широкі антибактеріальні властивості та ефективний проти деяких найпростіших.
Комбінація діючих речовин у складі Ципролет® А доцільна в лікуванні інфекційних ускладнень, спричинених комбінованою мікрофлорою.
Статтю підготовлено за підтримки компанії «Д-р Редді’с Лабораторіз» для надання професійної інформації спеціалістам у сфері охорони здоров’я. Містить інформацію про лікарські засоби
(інформація про які також наведена в супутніх інфоблоках, див.).
CIPА-27-01-2025-Rx-7.4