14 жовтня, 2025
У пошуках невідомої планети, або псевдоепілепсія
Психогенні неепілептичні напади (ПНЕН) – малодосліджена, але клінічно значуща сфера, що потребує мультидисциплінарного підходу. Їх точне розпізнавання – ключ до уникнення хибного протиепілептичного лікування та забезпечення ефективної психотерапевтичної підтримки з урахуванням індивідуального життєвого контексту пацієнта.
Труднощі діагностики
Неепілептичні напади – клінічні феномени, що проявляються у вигляді порушень контролю над рухами або поведінкою, які зовні можуть нагадувати епілептичні напади, але не мають нейрофізіологічного підґрунтя. За походженням неепілептичні напади зазвичай не пов’язані з електричною активністю мозку, що характерна для епілепсії, та часто мають психогенну природу.
Для встановлення точного діагнозу необхідні ретельний анамнез з описом нападів та психосоціального контексту, а також відео-елекроенцефалографічний моніторинг. Диференційна діагностика між епілептичними та неепілептичними нападами є складним, але критично важливим завданням – як із точки зору вибору терапевтичної стратегії, так і для формування достовірного прогнозу.
ПНЕН є найпоширенішим неепілептичним станом, з яким звертаються у медичні центри (20‑30% звернень). Після встановлення діагнозу приблизно у 50‑70% пацієнтів напади припиняються, а 15% мають супутню епілепсію. ПНЕН частіше зустрічаються у жінок (до 70% випадків) і зазвичай виникають у молодому віці.
ПНЕН включають психотичні епізоди, галюцинації, панічні атаки, напади люті тощо. Вони мають поступовий початок, театральний характер, не виникають уві сні чи наодинці, супроводжуються криками та насильницькими рухами.
Підозра на ПНЕН виникає при частих нападах, зміні лікарів, частих госпіталізаціях, неефективності протисудомних препаратів, наявності психотравмувальних тригерів і супутніх психічних розладів. Характерними є відсутність серйозних травм, невідповідність між частотою нападів і тяжкістю стану, а також нормальні або неспецифічні результати електроенцефалографії (ЕЕГ).
Варто підкреслити, що справжні психогенні напади не є навмисними – вони виникають як несвідомий захисний механізм, спрямований на уникнення психологічного болю або конфлікту. ПНЕН не мають патогномонічних симптомів і можуть клінічно імітувати майже всі типи епілептичних нападів.
У клінічній практиці важливо розрізняти епілептичні напади та неепілептичні пароксизмальні стани, які можуть імітувати епілепсію. До останніх належать розлади сну, поведінкові епізоди та соматичні реакції – зокрема парасомнії, сомнамбулізм, мігрень, напади люті, гіпервентиляція та самостимуляція. Також варто згадати пароксизмальну дистонію, доброякісну пароксизмальну кривошию і синдром Сандіфера. Ці стани можуть імітувати епілептичні напади, але мають інше патогенетичне походження, що потребує ретельної диференціації.
Окрім того, до неепілептичних пароксизмальних станів належать епізоди затримки дихання, гіперекплексія, катаплексія та періодичні паралічі. Зустрічається також абсанс – миттєва, короткочасна втрата свідомості, яка триває кілька секунд і часто залишається непоміченою. Есенціальний тремор проявляється ритмічним тремтінням голови, рук або тулуба, що може нагадувати реакцію на холод, але не супроводжується втратою свідомості. До окремих форм моторних розладів належить spasmus nutans – стан, що включає маятниковий ністагм, кривошию та кивальні рухи головою. Тики – це раптові, повторювані, неритмічні рухи або вокалізації, які залучають окремі групи м’язів. Найпоширенішими є моторні (наприклад, моргання очима) та звукові (прокашлювання, хмикання).
У клінічній практиці від неепілептичних пароксизмальних станів слід диференціювати також атонічні напади, які іноді мають схожі прояви, але інше походження. Атонічні напади характеризуються раптовим і короткочасним зниженням або повною втратою м’язового тонусу без попередніх міоклонічних чи атонічних проявів. Вони тривають лише кілька секунд і зазвичай обмежуються мускулатурою тулуба, кінцівок, нижньої щелепи або всього тіла.
Лікування ПНЕН
Лікування ПНЕН починається із точної діагностики, що дозволяє уникнути хибного призначення протисудомних препаратів та перейти до психотерапії. Основні підходи включають корекцію тривоги й депресії, сугестивну терапію, дезактуалізацію психотравми та формування адаптивної поведінки.
Результати дослідження T. Alsaadi та A. Vinter (2009) продемонстрували, що через шість місяців після встановлення діагнозу ПНЕН загальна кількість нападів зменшилася на 84%, витрати на діагностичні обстеження – на 76%, витрати на медикаментозне лікування – на 69%, кількість амбулаторних звернень – на 80%, а частота викликів швидкої допомоги – на 97%. Ці дані свідчать про високу ефективність правильної діагностики та психотерапевтичного підходу.
Відповідно до міжнародних настанов, у разі легких депресивних розладів слід починати із психотерапії або комплементарних методів – адаптогенів і нейромодуляторів. Для досягнення ефекту важливо попередньо знизити рівень тривоги за допомогою протитривожного фармакологічного лікування.
Рутинне призначення антидепресантів на початковому етапі лікування не рекомендоване (NICE, 2022). Особливо важливо уникати старту терапії з бензодіазепінів, які можуть впливати як на епілептичні, так і на неепілептичні напади, що ускладнює подальшу диференціальну діагностику. Крім того, ці препарати мають ризик розвитку звикання та толерантності. Відповідно до рекомендацій Американської психологічної асоціації (АРА, 2019), у випадках неефективності або неможливості проведення стандартної фармако- чи психотерапії доцільним є використання комплементарних та альтернативних методів лікування депресії.
У цьому контексті перспективним є застосування Анантаваті® – фітокомплексу з анксіолітичною дією, до складу якого входять вісім аюрведичних рослин. Завдяки адаптогенним, антистресовим і нейромодулювальним властивостям, він сприяє зниженню тривожності, покращенню сну та когнітивних функцій. Ключові компоненти засобу, як-от Вітанія снодійна, Бакопа Моньє та Нард індійський, підтримують емоційний баланс і нервову систему.
За даними рандомізованого контрольованого подвійного сліпого дослідження, застосування екстракту Вітанії у пацієнтів з ознаками стресу та тривожності сприяло зниженню рівня кортизолу на 30,5%, а клінічна симптоматика тривоги зменшилася у 4,7 раза через 60 днів терапії (Lopresti et al., 2019).
У нещодавньому вітчизняному дослідженні оцінювався вплив Анантаваті® на рівень тривоги та нейротрофіну в осіб із тривожним синдромом (Орос, 2025). Після завершення 30-денного курсу лікування було проведено порівняльний аналіз динаміки клінічних, психометричних, біохімічних та нейрофізіологічних показників у двох групах: основній (n=30), де пацієнти отримували Анантаваті®, та контрольній (n=30) із використанням плацебо.
Одним із оцінюваних показників був нейротрофічний фактор мозку (BDNF) – ключовий біомаркер нейропластичності, що впливає на виживання нейронів, синаптичну активність і когнітивну адаптацію. Його рівень у здорових дорослих становить 20‑50 нг/мл. Зниження BDNF пов’язане із тривожними та депресивними розладами, а підвищення – з активацією адаптаційних механізмів мозку.
За отриманими даними, через 30 днів терапії в основній групі було зафіксоване достовірне підвищення BDNF (із 31,5 до 36,8 нг/мл; p<0,05), тоді як у контрольній змін не відбулося. Це свідчить про нейропластичний ефект Анантаваті®, що може сприяти зниженню тривожності та покращенню когнітивних функцій.
Психометричний аналіз також підтвердив ефективність Анантаваті®: у пацієнтів основної групи достовірно знизилися показники тривоги та депресії за госпітальною шкалою тривоги й депресії (HADS), шкалою депресії Бека (BDI) і шкалою тривожності Спілбергера (p<0,05), тоді як у контрольній групі змін не було. На додаток, в учасників дослідження, які отримували Анантаваті®, покращилася когнітивна продуктивність (за тестом Шульте) та нормалізувався α-ритм на ЕЕГ, що свідчить про стабілізацію емоційного стану й функціонального балансу нервової системи.
Таким чином, результати дослідження підтверджують ефективність Анантаваті® у комплексному впливі на психоемоційний стан, когнітивні функції та нейропластичність в осіб із тривожним синдромом.
Висновки
Епілептичні напади та ПНЕН мають схожі прояви, але різне походження: нейрофізіологічне у першому випадку та психогенне – у другому. Точна діагностика є критично важливою для вибору ефективного лікування. ПНЕН не реагують на протисудомні препарати, потребують призначення психотерапії та корекції емоційного стану.
Фітокомплекс Анантаваті®, завдяки адаптогенним, анксіолітичним і нейромодулювальним властивостям, показав ефективність у зниженні тривоги, покращенні когнітивних функцій та нейропластичності. Він може бути корисним як доповнення до терапії у пацієнтів із ПНЕН та тривожними розладами.
Тематичний номер «Неврологія. Психіатрія. Психотерапія» № 2 (73) 2025 р.