22 листопада, 2024

Стрес і когнітивні функції

За матеріалами науково-практичної конференції

10-13 вересня у Львові відбувся XVI Нейросимпозіум, під час проведення якого експерт у галузі психіатрії, медичної психології та психотерапії, член Академії наук вищої освіти України, директор Навчально-наукового інституту психічного здоров’я Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця (м. Київ), доктор медичних наук, професор Олег Созонтович Чабан представив актуальну доповідь, присвячену проблемі стресу. Професор Чабан порушив тему специфіки проявів стресу в контексті когнітивної дисфункції, а також його взаємозв’язку (особливо в хронічній формі) з розладами когнітивної сфери.

Дистрес – гострий стресовий розлад – посттравматичний стресовий розлад – когнітивно-мнестична дисфункція

Ключовий момент доповіді, на думку спікера, полягає у розумінні того, що під час проявів хронічного стресу (особливо якщо такий стрес трансформується в дистрес із гострими стресовими розладами, а також коли він триває, а в людини вже діагностують наслідки дистресового впливу у вигляді посттравматичного стресового розладу) обов’язково варто очікувати на появу не лише емоційних порушень, а й когнітивно-мнестичної дисфункції.

Причин розвитку когнітивних порушень на тлі хронічного стресу досить багато. Це емоційні розлади, депресія, тривога і навіть порушення циркадних ритмів, унаслідок чого погіршуються концентрація, зосередженість, пам’ять, увага. Іноді людині достатньо лише забезпечити нормальний сон, щоб самостійно відновити ланцюгову реакцію організму. Загалом основний принцип терапії таких хворих полягає у комплексному підході. Важливо відновити пам’ять, концентрацію, увагу, а також покращити емоційний стан пацієнтів.

Вплив довготривалого стресу на розвиток проблем когнітивно-мнестичної сфери

Одним із найчастіших проявів впливу хронічного стресу є синдром когнітивного дефіциту, який проявляється такими симптомами, як зниження концентрації, погіршення зосередженості, пам’яті та уваги, коливання настрою. В пацієнтів, котрі перебувають у хронічному стресі, розвиваються проблеми когнітивно-мнестичної сфери. Це вплив і на короткотривалу, і на довготривалу пам’ять (слід зазначити, що остання насамперед пов’язана з порушенням сну), а також на концентрацію та увагу. Тривалий стрес впливає на здатність зосереджуватися і підтримувати увагу, крім того, він може зумовлювати т. зв. когнітивне перенавантаження, що ускладнює обробку нової інформації. Зокрема, в людей, які довго працюють зі значним обсягом інформації, є відчуття, що голова нібито «розривається», зникає здатність упорядкованості, сортування даних. Отже, це спричиняє ланцюгове порушення у вигляді проблем з ухваленням рішень, тобто починають працювати вищі мережі, які відповідають за ухвалення рішень. Стрес спричиняє погану та неякісну обробку інформації, тому доволі часто порушуються когнітивні процеси, «заточені» на ухвалення рішень. Люди, котрі перебувають у хронічному стресі, мають розгублений вигляд, що є наслідком впливу стресора на ухвалення рішень. Це зумовлює значну прокрастинацію, синдром відтермінування, уникнення, делегування, пасивну позицію тощо. Хронічний стрес негативно впливає на виконавчі функції, як-от планування, організація, гнучкість мислення і вирішення проблеми. Саме тому втрачається бажання пошуку, створення чогось нового, по-іншому вирішувати ті чи інші проблеми, зникає свіжий погляд на проблему. Мозок «прожовує» одну й ту саму ситуацію, тобто вимикаються креативність та інновації (табл.).

Таблиця. Вплив довготривалого стресу на розвиток проблем когнітивно-мнестичної сфери
Стрес
Короткотривала пам’ять	Довготривала пам’ять	Концентрація та увага	Ухвалення рішень	Виконавчі функції	Креативність та інновації
Під впливом стресу може погіршуватися здатність запам’ятовувати нову інформацію. Це пов’язано з тим, що стресові гормони, як-от кортизол, можуть пригнічувати діяльність гіпокампа – ділянки мозку, відповідальної за консолідацію короткотривалої пам’яті	Хронічний стрес може зумовлювати ушкодження нейронів у гіпокампі, що ускладнює довготривале збереження інформації та впливає на здатність до навчання	Стрес впливає на здатність зосереджуватися та підтримувати увагу. Підвищений рівень стресу може знижувати когнітивну здатність, що зумовлює труднощі у виконанні складних завдань, які потребують тривалого зосередження. Тривалий стрес може також спричиняти когнітивну перевантаженість, що ускладнює обробку нової інформації та виконання завдань, котрі потребують багатозадачності	Під час стресу когнітивні процеси, пов’язані з ухваленням рішень, можуть ставати менш ефективними. Люди, що перебувають під впливом стресу, частіше ухвалюють імпульсивні рішення без обдумування наслідків. Стрес також може сприяти уникненню рішень або відтермінуванню їх на потім через підвищену тривожність	Стрес впливає на виконавчі функції мозку, як-от планування, організація, вирішення проблем, гнучкість мислення. Під впливом стресу ці функції можуть порушуватися, що ускладнює виконання складних завдань, які потребують когнітивної гнучкості та стратегічного мислення	Хоча помірний стрес іноді може стимулювати креативність, хронічний або сильний стрес зазвичай знижує здатність до інноваційного та творчого мислення. Під впливом стресу мозок може фокусуватися на виживанні, що обмежує можливості для нестандартного мислення

Результати досліджень довели, що підвищений рівень гормона стресу кортизолу спричиняє зниження обсягу гіпокампа й інших ділянок мозку, які впливають на пам’ять і когнітивні функції. Крім того, стрес може зумовлювати запальні процеси в мозку, котрі негативно впливають на нейронні мережі. Лабораторні дослідження продемонстрували, що кортизол знижує активність теломерази, а окислювальний стрес (ушкодження організму внаслідок перебігу нехарактерних для власного метаболізму окислювальних реакцій) і запалення (фізіологічний наслідок психологічного стресу) безпосередньо руйнують теломери.

Клінічна структура тривоги в разі постстресових порушень та когнітивні функції

Якщо розглянути клінічну структуру тривоги при постстресових порушеннях, то, крім таких звичних проявів тривоги, як емоційні, сенсорні, вегетативно-соматичні, рухові та поведінкові, обов’язково спостерігаються ще й когнітивний і конативний компоненти.

До останнього належать:

вольові, пов’язані з пробудженням;
прояви дезорганізації;
непослідовність дій;
звуження кола цікавості;
ухвалення рішення на дію.

Отже, на тлі стресу відбувається збудження гіпокампа, який починає активно взаємодіяти з мигдалиною; остання суперінтенсивно взаємодіє із блакитною плямою. Збудження гіпокампа спричиняє нейроендокринні зміни, які автоматично проявляються різким підвищенням показників рівня кортизолу, збудженням усієї центральної нервової системи, що само собою в ситуації надмірного збудження зумовлює різке зниження нейропластичності. Зростає рівень норадреналіну, різко підвищуються показники частоти серцевих скорочень, збивається ритм дихання, що стає фізіологічною базою панічної атаки, виникають тремор, пітливість.

Підбиваючи підсумок впливу стресу на мозок людини, однозначно слід згадати про когнітивну дисфункцію. При посттравматичному стресовому розладі відбуваються дисфункція когнітивних процесів і неадекватна відповідь на ситуації, погіршення роботи пам’яті, фокальне звуження на драматичних подіях, при цьому знижується активність джерел відновлення пам’яті.

Що робити?

Розпочинаючи роботу з такими пацієнтами, не потрібно одразу використовувати якісь складні тести чи можливості нейровізуалізації. Зокрема, структуроване інтерв’ю за Гарольдом Капланом (Harold Kaplan) і Бенджаміном Садоком (Benjamin Sadock) є достатнім діагностичним інструментом. Рухаючись пунктами цього інтерв’ю, можна проаналізувати життя пацієнта, дійшовши до того, що відбувається з ним сьогодні. Додаткові можливості оцінити когнітивно-мнестичну сферу хворого надає Міжнародне нейропсихіатричне інтерв’ю (MINI).

Пацієнт, у якого внаслідок хронічного стресу відбулися, крім емоційних проблем, тривожного стану, постстресового розладу, ще й когнітивно-мнестичні розлади, потребує комплексної терапії, яка включає лікування загального психічного та соматичного стану, психофармакотерапію, соціальну підтримку, когнітивний тренінг, когнітивну реабілітацію.

Тіоцетам® Форте – унікальна оригінальна комбінація* ноотропа та антиішемічного компонента

Пацієнтам зі стресовим і постстресовим хронічним розладом із метою впливу на когнітивні прояви можна додавати до основної психофармакотерапії препарат Тіоцетам® Форте; це унікальна й оригінальна комбінація ноотропного засобу та антиішемічного компонента. Фармакологічний ефект препарату Тіоцетам® Форте обумовлений взаємопотенційною дією тіазотної кислоти та пірацетаму. Цей препарат належить до групи цереброактивних засобів, має протиішемічні, антиоксидантні, мембраностабілізуючі та ноотропні властивості. Тіоцетам® Форте покращує інтегративну та когнітивну діяльність мозку, підвищує ефективність процесу навчання, усуває симптоми амнезії, покращує показники короткочасної та довготривалої пам’яті. Препарат здатний прискорити окислення глюкози в реакціях аеробного та анаеробного окислення, нормалізувати біоенергетичні процеси, підвищити рівень АТФ, стабілізувати метаболізм у тканинах мозку. Тіоцетам Форте® гальмує шляхи утворення активних форм кисню, реактивує антиоксидантну систему ферментів, особливо супероксиддисмутазу, гальмує вільнорадикальні процеси в мозку при ішемії, покращує реологічні властивості крові за рахунок активації фібринолітичної системи, стабілізує і зменшує, відповідно, зони некрозу та ішемії.

У відділенні психоневрології Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1 АТ «Укрзалізниця» за участю кафедри медичної психології, психосоматичної медицини та психотерапії Навчально-наукового інституту психічного здоров’я проведено рандомізоване контрольоване дослідження, в якому препарат Тіоцетам® Форте приймали 80 пацієнтів віком 18-65 років упродовж 30 днів. Під час цього випробування вивчали вплив препарату на хворих із когнітивними порушеннями на тлі хронічного стресу. У дослідженні брали участь пацієнти з різними когнітивними порушеннями на тлі соматичних і психічних захворювань, таких як тривожні розлади, депресивні розлади, посттравматичний стресовий розлад, органічні розлади головного мозку, постконтузійні стани.

За результатами дослідження, показники ефективності роботи за тестом Шульте в групі прийому препарату Тіоцетам® Форте підвищилися на 17%, ступінь працьовитості покращився на 15%, показники психічної стійкості – на 6%. Водночас у хворих контрольної групи показники не змінилися. Через 30 днів прийому препарату Тіоцетам® Форте показники поліпшилися на 25%. Згідно з тестом на прокладання маршруту (Trail Making Test), до початку прийому препарату хворі проходи шлях А та В. За шляхом А в 30% пацієнтів показник виявився >90 с, у 80% хворих – >78 с. За шляхом В показник у 75% учасників становив >273 с, у 10% – >3 хв, у 15% – >75 с. Через 30 днів прийому препарату показники покращилися в пацієнтів експериментальної групи на 25%, у хворих контрольної групи вони не змінилися.

На завершення презентації доповідач наголосив на тому, що в разі наявності хронічного стресу, коли страждають когнітивно-мнестичні функції, варто додавати до основної терапії препарат Тіоцетам® Форте, який нормалізує енергетичні процеси, підвищує рівень АТФ, а також поліпшує метаболізм нейронів. Препарат допомагає покращити пам’ять та концентрацію уваги в пацієнтів із когнітивними порушеннями на тлі хронічного стресу.

* За даними Державного реєстру лікарських засобів України, http://www.drlz.com.ua/ibp/ddsite.nsf/all/shlist?opendocument&atscode=N06BX. Мається на увазі унікальний склад продукту.

Підготувала Віталіна Хмельницька

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 19 (580), 2024 р

Номер: Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 19 (580), 2024 р