16 травня, 2017
Слід створити належні умови праці в системі охорони здоров’я та навчити медиків чинним нормам законодавства, а не залякувати і карати
Останнім часом багато уваги приділяється темі корупції в медицині. Ні для кого не секрет, що в умовах, у яких нині функціонує вітчизняна система охорони здоров’я, існують зловживання як з боку лікарів, так і з боку керівників закладів (тіньові фінансові потоки з кишень пацієнтів трансформуються в «благодійні» внески в лікарнях і т. п.). Але ми маємо зрозуміти і визнати, що саме держава створила ситуацію, яка допускає вчинення таких дій, і врешті-решт розірвати це хибне коло.
Потрібно усвідомлювати, що єдиний спосіб запобігти порушенням - змінити «правила гри», запровадити нові механізми діяльності, які унеможливлять вчинення правопорушень та зловживань (наприклад, кошти за виконання аналізів та оперативних втручань пацієнти повинні сплачувати офіційно - на розрахунковий рахунок лікарні). Їхня вартість має бути чітко визначеною і (головне!) оплачуватися державою, страховим фондом (компанією) або (якщо йдеться про окремі послуги) пацієнтом.
Першочергова мета держави в боротьбі з корупцією в системі охорони здоров’я - забезпечити умови, за яких «відкати», «подяки в кишеню» просто зникнуть. Ключове завдання - створити нові підходи до фінансування медичної допомоги!
Сьогодні особлива увага приділяється корупційним ризикам під час здійснення закладами охорони здоров’я закупівель лікарських засобів та медичних виробів; моніторингу щодо оцінки залишків медикаментів у лікувальних установах; проведенню медичними закладами будівельних і ремонтних робіт; діяльності благодійних фондів тощо. Тобто обговорюються існуючі проблеми, про які давно всім відомо. Проте тематика дискусій акцентується не на дієвих шляхах запобігання порушенням, а сфокусована на пошуку відповіді на запитання: яким чином покарати винних керівників та медичних працівників цих закладів?
У квітні поточного року Міністерство охорони здоров’я (МОЗ) підписало з Національним антикорупційним бюро (НАБУ) Меморандум про співпрацю та обмін інформацією. Співробітники МОЗ збиратимуть повідомлення від громадськості про випадки корупції, а детективи НАБУ аналізуватимуть отримані матеріали та скеровуватимуть їх на розгляд до відповідних правоохоронних органів. Директор НАБУ повідомив, що незабаром додатково призначать 50 детективів; це дасть змогу створити окремий підрозділ для боротьби з корупцією в системі охорони здоров’я.
Подія викликала активне обговорення в медіа-просторі й бурхливу реакцію в соціальних мережах, адже в «совкових» умовах, які не змінювалися десятиліттями, майже всі медичні працівники асоціюються з корупціонерами.
Звинувачення і залякування медиків без якісних змін у галузі можуть стати поштовхом для багатьох кваліфікованих спеціалістів шукати долі в інших сферах.
Очевидно, що основними причинами корупційних правопорушень у медицині є її кризовий стан, соціальна незахищеність працівників (у т. ч. низька заробітна плата), слабка конкуренція в галузі, необізнаність медиків у юридичній царині, зокрема щодо вимог антикорупційного законодавства.
На мою думку, перед тим, як карати, спочатку слід запровадити нові умови оплати праці, забезпечити медичних працівників усім необхідним для належного виконання ними професійних обов’язків!
Інакше виникає несправедливість, у разі якої медики також мають право на «покарання держави в особі уряду» за невиконання прийнятих норм законодавства.
Так, ст. 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я чітко визначено право медичних працівників на:
Сьогодні особлива увага приділяється корупційним ризикам під час здійснення закладами охорони здоров’я закупівель лікарських засобів та медичних виробів; моніторингу щодо оцінки залишків медикаментів у лікувальних установах; проведенню медичними закладами будівельних і ремонтних робіт; діяльності благодійних фондів тощо. Тобто обговорюються існуючі проблеми, про які давно всім відомо. Проте тематика дискусій акцентується не на дієвих шляхах запобігання порушенням, а сфокусована на пошуку відповіді на запитання: яким чином покарати винних керівників та медичних працівників цих закладів?
У квітні поточного року Міністерство охорони здоров’я (МОЗ) підписало з Національним антикорупційним бюро (НАБУ) Меморандум про співпрацю та обмін інформацією. Співробітники МОЗ збиратимуть повідомлення від громадськості про випадки корупції, а детективи НАБУ аналізуватимуть отримані матеріали та скеровуватимуть їх на розгляд до відповідних правоохоронних органів. Директор НАБУ повідомив, що незабаром додатково призначать 50 детективів; це дасть змогу створити окремий підрозділ для боротьби з корупцією в системі охорони здоров’я.
Подія викликала активне обговорення в медіа-просторі й бурхливу реакцію в соціальних мережах, адже в «совкових» умовах, які не змінювалися десятиліттями, майже всі медичні працівники асоціюються з корупціонерами.
Звинувачення і залякування медиків без якісних змін у галузі можуть стати поштовхом для багатьох кваліфікованих спеціалістів шукати долі в інших сферах.
Очевидно, що основними причинами корупційних правопорушень у медицині є її кризовий стан, соціальна незахищеність працівників (у т. ч. низька заробітна плата), слабка конкуренція в галузі, необізнаність медиків у юридичній царині, зокрема щодо вимог антикорупційного законодавства.
На мою думку, перед тим, як карати, спочатку слід запровадити нові умови оплати праці, забезпечити медичних працівників усім необхідним для належного виконання ними професійних обов’язків!
Інакше виникає несправедливість, у разі якої медики також мають право на «покарання держави в особі уряду» за невиконання прийнятих норм законодавства.
Так, ст. 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я чітко визначено право медичних працівників на:
- належні умови професійної діяльності;
- пільгове надання житла та забезпечення телефоном;
- безоплатне користування житлом з освітленням і опаленням (тим, хто проживає і працює в сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали медичними та фармацевтичними працівниками і проживають у цих населених пунктах);
- пільгові умови пенсійного забезпечення;
- соціальну допомогу з боку держави в разі захворювання;
- першочергове одержання медичної допомоги і забезпечення лікарськими та протезними засобами;
- судовий захист професійної честі та гідності тощо.