6 червня, 2017

Законодавче регулювання страхування медичних працівників під час виконання ними професійних обов’язків

Автори:

І.В. Сисоєнко, народний депутат, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я

Законодавче регулювання страхування медичних працівників під час виконання ними професійних обов’язків

Якщо детально ознайомитися з уже досить давно прийнятими в Україні законами, нормами яких регулюється страхування медичних працівників під час виконання ними професійних обов’язків, на перший погляд здається, що, оскільки законодавча база присутня, права медичних працівників належним чином захищені.

Але насправді це хибне враження. Цікаво, що у нашій державі проблема полягає не у відсутності законодавчої бази, а у невиконанні чинних положень: на практиці медичні працівники не мають можливості повною мірою користуватися своїми законними правами, оскільки відсутні механізми їх реалізації. Так, ст. 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я визначено, що медичні і фармацевтичні працівники мають право на обов’язкове страхування за рахунок власника закладу охорони здоров’я (ЗОЗ) у разі заподіяння шкоди їх життю і здоров’ю у зв’язку з виконанням професійних обов’язків у випадках, передбачених законодавством, а також право на соціальну допомогу з боку держави у разі захворювання, каліцтва або в інших випадках втрати працездатності, що настала через виконання професійних обов’язків. Законом України «Про страхування» передбачено, що до обов’язкових видів страхування належать у тому числі:

особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) при виконанні ними службових обов’язків;
страхування медичних та інших працівників державних і комунальних ЗОЗ та державних наукових установ на випадок захворювання на інфекційні хвороби, пов’язаного з виконанням ними професійних обов’язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб.

Відповідно до змісту частини четвертої ст. 11 Закону України «Про екстрену медичну допомогу» медичні працівники системи екстреної медичної допомоги мають право на обов’язкове страхування, яке забезпечується у порядку, визначеному законом. Відповідно до частини другої ст. 23 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» захворювання на туберкульоз будь-якої локалізації працівників протитуберкульозних закладів визнається професійним, а заподіяна їх здоров’ю шкода компенсується у встановленому законом порядку. Згідно з ст. 39 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», захворювання на інфекційні хвороби медичних та інших працівників, що пов’язані з виконанням професійних обов’язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб (надання медичної допомоги хворим на інфекційні хвороби, роботи з живими збудниками та в осередках інфекційних хвороб, дезінфекційні заходи тощо), належать до професійних захворювань. Зазначені працівники державних і комунальних ЗОЗ та державних наукових установ підлягають обов’язковому державному страхуванню на випадок захворювання на інфекційну патологію в порядку та на умовах, установлених Кабінетом Міністрів України (КМУ). Постановою КМУ від 16.10.1998 р. № 1642 затверджено Порядок та умови обов’язкового страхування медичних працівників та інших осіб на випадок інфікування ВІЛ під час виконання ними професійних обов’язків, а також на випадок настання у зв’язку з цим інвалідності або смерті від захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції. Згідно з ст. 28 Закону України «Про психіатричну допомогу» працівники, що беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, на випадок заподіяння шкоди їх здоров’ю або смерті, пов’язаних з виконанням ними службових обов’язків, підлягають державному обов’язковому страхуванню. Перелік цих працівників та порядок їх страхування встановлюються КМУ. Постановою КМУ від 08.11.2000 р. № 1662 затверджено Перелік професійних захворювань. До Переліку професійних захворювань медичних працівників належать:

Вегетативно-сенсорна поліневропатія верхніх кінцівок (ангіоневроз) - робота з медичною апаратурою, що генерує ультразвук.
Інфекційні захворювання та паразитози, зокрема туберкульоз, вірусні гепатити, СНІД, сифіліс, лептоспіроз - робота в медичних закладах (інфекційних, протитуберкульозних, донорських пунктах тощо).
Мікози - робота в медичних закладах (інфекційних, протитуберкульозних, донорських пунктах).
Дисбактеріоз, вісцеральний кандидоз - застосування у медичній та фармакологічній практиці антибіотиків, грибів-продуцентів, білкововітамінних концентратів тощо.
Алергічні захворювання: кон’юнктивіт, ринофаринголарингіт, риносинусит, астматичний бронхіт, бронхіальна астма - робота, пов’язана з впливом алергенів у хіміко-фармацевтичній промисловості, медичних та аптечних закладах.
Неврози, пов’язані з тривалим безпосереднім обслуговуванням психічно хворих, - робота медичного персоналу у психіатричних закладах.
Злоякісні новоутворення (професійний рак) - тривалий контакт з радіоактивними речовинами, роботи з джерелами іонізуючого випромінювання, у тому числі в медичній практиці.

Спільним наказом Міністерства охорони здоров’я України, Національної академії медичних наук України та Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2000 р. № 374/68/338, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24 січня 2001 року за № 68/5259, затверджено Інструкцію про застосування переліку професійних захворювань. Пунктом 1 вказаної Інструкції визначено, що Перелік професійних захворювань, затверджений постановою КМУ від 08.11.2000 р. № 1662, - основний документ, яким слід керуватися при встановленні діагнозу професійного захворювання, зв’язку його з виконуваною роботою або професією, вирішенні питань експертизи працездатності, медичної і трудової реабілітації, а також при розгляді питань, пов’язаних із відшкодуванням власником підприємства, установи чи організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я, пов’язаного з виконанням ним трудових обов’язків. Так, дійсно, закони прийняті. Проте відсутні порядки, згідно з якими повинні втілюватися у життя їх положення. Так, затверджено Порядок та умови обов’язкового страхування медичних працівників та інших осіб на випадок інфікування ВІЛ. А якою є ситуація стосовно решти інфекційних захворювань? Крім того, відсутній Порядок страхування працівників системи екстреної медичної допомоги; не затверджено Перелік працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, що страждають на психічні розлади, та порядок їх страхування. Яким чином держава реалізує ці права? Слід розуміти, що прийняти закони - лише половина справи, найголовніше завдання держави - забезпечити їх виконання. Кожен із нас повинен відчувати, що закони України дійсно працюють. Саме тому я вимагаю від уряду розробити та затвердити механізми, що дадуть можливість у повному обсязі забезпечити права медичних працівників на обов’язкове страхування під час виконання ними професійних обов’язків.