16 жовтня, 2015
Оновлені рекомендації щодо ведення пацієнтів із гострим коронарним синдромом без елевації сегмента ST
На конгресі Європейського товариства кардіологів (European Society of Cardiology – ESC) були представлені нові рекомендації щодо ведення пацієнтів із гострим коронарним синдромом (ГКС) без елевації сегмента ST. Поряд із іншими аспектами були розглянуті питання використання високочутливих аналізів тропоніну, призначення подвійної антитромбоцитарної терапії та оптимального часу ініціації застосування інгібіторів P2Y12-рецепторів.
Також у документі підкреслюється роль трансрадіального доступу при проведенні перкутанного коронарного втручання як методу, який дозволяє зменшити ризик судинних ускладнень, масивних кровотеч і смерті від усіх причин. Після розгляду результатів дослідження MATRIX та інших випробувань радіальний доступ у нових рекомендаціях має рівень доказів і клас рекомендацій ІА.
У дослідження MATRIX було включено >8400 пацієнтів із ГКС. Відповідно до його результатів радіальний доступ пов’язаний із достовірним зменшенням сумарної частоти небажаних клінічних подій і зниженням ризику рівня смерті від усіх причин. За даними метааналізу, що включав дослідження MATRIX та RIVAL, використання радіального доступу супроводжувалося достовірним зменшенням ризику масивних кровотеч, комбінації смерті/інфаркту міокарда/інсульту та смерті від усіх причин порівняно із феморальним доступом.
У нових рекомендаціях клінічним центрам дозволяється на власний розсуд виконувати у межах 1 год високочутливий тест на тропонін. Зазначається, що, зважаючи на високу чутливість і діагностичну точність діагностики інфаркту міокарда, інтервал між першим і другим аналізом може бути скороченим.
Поточний протокол оцінки рівня тропоніну при госпіталізації і через 3 год має рівень доказів і клас рекомендацій IB, однак центрам дозволяється проводити вимірювання рівня тропоніну при госпіталізації і через 1 год за допомогою високочутливого тесту (IB).
Інші зміни стосуються часу ініціації прийому інгібітору P2Y12-рецепторів тромбоцитів після встановлення діагнозу ГКС без елевації сегмента ST. У попередніх документах, включаючи такий 2011 року, початок терапії був рекомендований одразу після встановлення діагнозу, однак на сьогодні це вже неактуально, принаймні щодо прасугрелю. За словами голови комітету, який розробляв нові рекомендації, цей підхід уже не рекомендується у зв’язку з результатами дослідження ACCOAST. Зазначається, що оптимальний час призначення тікагрелору чи клопідогрелю наразі невідомий, тому документ не містить чітких аргументів «за» чи «проти» застосування вказаних препаратів до проведення коронарографії.
Щодо тривалості подвійної антитромбоцитарної терапії на сьогодні період прийому аспірину та інгібітору P2Y12-рецепторів тромбоцитів становить 12 міс. Виключенням є протипоказання, в основному підвищений ризик виникнення кровотеч. 12-місячний період застосування подвійної терапії має клас рекомендацій і рівень доказів IA. Однак у рекомендаціях вказується опція для лікаря щодо збільшення чи зменшення тривалості терапії залежно від ризику кровотеч та ішемічних подій.
Зазначається, що рекомендації щодо зменшення чи збільшення тривалості подвійної антитромбоцитарної терапії мають слабкі клас та рівень доказів (клас ІІb і рівень В) і є лише опцією, яку може розглядати лікар, ураховуючи ризики пацієнта.