23 жовтня, 2015
Комбінація двох діуретиків у половинних дозах: ефективність та безпека
Тривалий час тіазидні діуретики, такі як гідрохлортіазид (ГХТ), були препаратами першої лінії у лікуванні пацієнтів із артеріальною гіпертензією (АГ), однак їх застосування обмежилося через можливе підвищення ризику розвитку цукрового діабету. Вважається, що збільшення вірогідності вказаної патології зумовлене виведенням калію. Калій-зберігаючі діуретики, такі як амілорид, можуть бути альтернативними препаратами, однак теоретичний ризик гіперкаліємії потребує суворого моніторингу рівня електролітів. Комбіноване застосування обох діуретиків у менших дозах може нейтралізувати зміни калію крові, підвищуючи виведення натрію двома механізмами і таким чином знижуючи рівень артеріального тиску (АТ) більш суттєво, ніж кожен із препаратів окремо.
У дослідженні PATHWAY-3 автори обстежили 399 пацієнтів із ожирінням та АГ (середній вік – 61-63 роки), які мали показання до прийому діуретиків і як мінімум ще один додатковий фактор ризику метаболічного синдрому. Пацієнти були рандомізовані в групу прийому амілориду в дозі 10 мг (n=132), ГХТ 25 мг (n=134) або комбінації обох препаратів у половинній дозі (n=133) протягом 12 тиж. Надалі дози в усіх групах на наступні 12 тиж прийому були подвоєні.
Щодо первинної кінцевої точки (зміни показників перорального глюкозотолерантного тесту порівняно з вихідними результатами) було відмічено достовірну різницю між групою амілориду і ГХТ із підвищенням рівня глюкози в групі ГХТ і зниженням у групі амілориду. Середня різниця рівнів глюкози між групами за період спостереження становила 0,55 ммоль/л (p=0,009).
Рівень глюкози в групі комбінованого прийому діуретиків залишився незмінним і достовірно меншим, ніж у групі ГХТ (на 0,42 ммоль/л; p=0,048).
Показники вторинної кінцевої точки (контролю рівня АТ) були однаковими в обох групах монотерапії. Зниження АТ у групі застосування амілориду становило 14,7 мм рт. ст., у групі ГХТ – 14,0 мм рт. ст.
Максимальний антигіпертензивний ефект спостерігався в групі комбінованого призначення діуретиків і забезпечував додаткове зниження АТ на 3,4 мм рт. ст. порівняно з групою ГХТ (p=0,007). Крім того, у пацієнтів цієї групи не відзначено впливу терапії на рівні глюкози і калію крові.
Амілорид добре переносився хворими, при цьому не спостерігалося підвищення рівня калію >5,8 ммоль/л, незважаючи на поєднаний прийом інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту / блокаторів рецепторів ангіотензину.