27 листопада, 2015
Ефективність антидоту до дабігатрану в реальній клінічній практиці
За результатами нового дослідження, застосування ідаруцизумабу в пацієнтів, яким необхідно терміново провести хірургічне втручання, чи в осіб з кровотечею, що становить загрозу для життя, безпечно й ефективно блокує антикоагулянтний ефект дабігатрану – перорального прямого інгібітора тромбіну.
Зазначені дані є проміжними результатами RE-VERSE AD – міжнародного відкритого дослідження, що наразі триває. Запланована кількість учасників – 250-300 пацієнтів. Проміжний аналіз даних 90 учасників було представлено на конгресі Міжнародного товариства тромбозів і гемостазу.
У коментарях до дослідження зазначається, що існує нагальна потреба в антидотах до нових пероральних антикоагулянтів, оскільки деякі лікарі і пацієнти відмовляються від застосування цих антитромботичних засобів через відсутність засобів блокування антикоагуляції. На сьогодні існують різноманітні агенти та стратегії, що не є специфічними для дабігатрану чи інгібіторів фактора Ха, наприклад концентрат протромбінового комплексу, активований концентрат протромбінового комплексу чи рекомбінантний фактор згортання VIIa. І хоча ці стратегії показали переваги у дослідженнях in vitro і на моделях тварин, потрібно довести їх ефективність у покращенні гемостазу в пацієнтів з кровотечами внаслідок застосування прямих пероральних антикоагулянтів.
У дослідження RE-VERSE AD включали пацієнтів з кровотечами, що становлять загрозу для життя (група А, n=51), й осіб, яким необхідне негайне оперативне втручання чи проведення процедури (група Б, n=39). Майже в 90% пацієнтів мала місце ФП, і вони приймали дабігатран для профілактики інсульту / системної емболії.
У пацієнтів групи А середня максимальна частка відновлення коагуляції, виміряна через 4 год, становила 100%. В учасників групи Б відповідний показник також дорівнював 100%. У групі Б 36 пацієнтам провели хірургічне втручання, одному хворому операція не виконувалася, ще у двох відзначено повне відновлення коагуляції, однак їхній клінічний стан був занадто нестабільний для хірургічного лікування. Із 36 пацієнтів, яким провели втручання, у 33 осіб, за словами оперуючих хірургів, відмічався нормальний інтраопераційний гемостаз, у двох – легкі порушення, в одного – помірні порушення гемостазу.