14 березня, 2016

Дігоксин у пацієнтів із серцевою недостатністю і фібриляцією передсердь

Застосування дігоксину пов'язане з певним покращенням виживаності хворих, проте не впливає на зменшення ризику повторних госпіталізацій у пацієнтів із СН і ФП. Мета дослідження – оцінка безпеки та ефективності застосування дігоксину у пацієнтів із СН і ФП, заснована на даних національних реєстрів Данії. Клінічними точками обрано ризик смерті від усіх причин та повторну госпіталізацію внаслідок СН і/або ФП упродовж 5 років періоду спостереження. Проаналізовано дані 70 623 пацієнтів, які були виписані зі стаціонару з діагнозом СН і супутньою ФП у період з 1996 по 2012 рік. З дослідження були виключені 48 598 пацієнтів, які не отримували терапію антагоністами вітаміну К (наприклад, варфарином), приймали протиаритмічні препарати (зокрема, аміодарон) чи померли впродовж 30 днів після виписки. Серед 21 665 пацієнтів, що увійшли до випробування, 10 989 приймали дігоксин, 10 676 – не застосовували вказаний засіб. Пацієнти, які не отримували дігоксин, були молодші (середній вік – 74 vs 76 років; p<0,001), у них рідше відмічалася супутня артеріальна гіпертензія, інші серцево-судинні захворювання, хронічна ниркова недостатність і цукровий діабет; цій групі хворих рідше призначали інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту або блокатори рецепторів ангіотензину ІІ, β-блокатори, спіронолактон чи статини, однак у них частіше застосовували петльові діуретики. Дослідники порівняли дані пацієнтів, які приймали дігоксин, і учасників, які його не отримували (n=8078 у кожній групі; хворі зіставні за віком, статтю, роком включення в дослідження, спектром супутньої патології, кількістю балів за шкалою CHA₂DS₂-VASc, профілем лікарських призначень і ступенем тяжкості СН). Залежно від ступеня тяжкості СН та дози отримуваних петльових діуретиків виділено 4 групи учасників – від 1-ї (помірна СН; ≤40 мг діуретика на добу) до 4-ї (тяжка СН; >160 мг діуретика на добу). Виявилося, що за 5-річний період спостереження рівень смертності від усіх причин є трохи нижчим у групі застосування дігоксину, ніж у контрольній групі (3342 vs 3588 летальних випадків). Ризик повторних госпіталізацій між групою застосування дігоксину (n=4795) та контрольною (n=4769) не відрізнявся – 7,8 госпіталізації на 100 пацієнто-років. Загалом ризик смерті впродовж періоду спостереження виявився нижчим у групі застосування дігоксину. При цьому зменшення вірогідності летального наслідку було суттєвішим у пацієнтів із більш тяжкою СН (табл. 2).