Кількість і тип жиру в раціоні, постпрандіальна глікемія та потреба в інсуліні при цукровому діабеті 1 типу: рандомізоване дослідження
Американська діабетична асоціація рекомендує хворим на цукровий діабет (ЦД) 1 типу коригувати прандіальний інсулін з урахуванням жирів у раціоні; проте оптимальні поправки невідомі. Цілі цього дослідження полягали у визначенні взаємозв’язку між кількістю і типом харчових жирів і глікемії та оптимального коригування інсуліну для харчових жирів.
Американська діабетична асоціація рекомендує хворим на цукровий діабет (ЦД) 1 типу коригувати прандіальний інсулін з урахуванням жирів у раціоні; проте оптимальні поправки невідомі. Цілі цього дослідження полягали у визначенні взаємозв’язку між кількістю і типом харчових жирів і глікемії та оптимального коригування інсуліну для харчових жирів.
Дорослі пацієнти з ЦД 1 типу, які використовують інсулінову помпу, відвідували дослідницький центр 9-12 разів. Під час перших 6 візитів учасники брали їжу, що містила 45 г вуглеводів із 0 г, 20 г, 40 г або 60 г жиру і насичених, мононенасичених або поліненасичених жирів. Розрахунок дози інсуліну відбувався з огляду на індивідуальний вуглеводний коефіцієнт, інсулін вводився болюсом «подвійної хвилі» 50/50% протягом 2 годин. При наступних візитах учасники брали їжу з вмістом 20-60 г жиру. Доза інсуліну розраховувалася за допомогою моделі прогностичного болюса, до двох разів за прийом їжі, до досягнення глікемічного контролю. При однаковій дозі інсуліну збільшення кількості жиру призводило до значущого дозозалежного зменшення площі під фармакокінетичною кривою для глюкози (iAUCglucose) в ранньому (0-2 год; р=0,008) і збільшення iAUCglucose в пізньому постпрандіальному періоді (2-5 год; р=0,004). Тип жиру не мав суттєвого значення для 5-годинної площі під кривою. Для досягнення глікемічного контролю учасникам у середньому був потрібен двохвильовий болюс інсуліну: для 20 г жиру + 6% інсуліну, 74/26% протягом 73 хв; для 40 г жиру + 6% інсуліну, 63/37% протягом 75 хв і для 60 г жиру + 21% інсуліну, 49/51% протягом 105 хвилин.
На думку авторів, ця робота забезпечує алгоритм дій для прийняття рішень стосовно дози прандіального інсуліну в пацієнтів із ЦД 1 типу при вживанні жирної їжі.
Bell K.J., Fio C.Z., Twigg S., Duke S.A., Fulcher G., Alexander K., McGill M., Wong J., Brand-Miller J., Steil G.M., Diabetes Care. 2020 Jan;43(1):59-66. doi: 10.2337/dc19-0687. Epub 2019 Aug 27.
НОВИНИ ЗА ТЕМОЮ Ендокринологія
24.04.2024
Гастроентерологія
Ендокринологія
Кишкова мікробіота діє як додаткова печінка, регулюючи рівні глюкози та амінокислот у крові господаря
Згідно з новим дослідженням вчених Корнелльського університету (штат Нью-Йорк, США), мікроби в кишечнику ссавців можуть суттєво змінювати метаболізм амінокислот і глюкози своїх господарів, діючи майже як додаткова печінка. Робота, опублікована в Cell Host & Microbe, доповнює список способів, за допомогою яких мікробіом впливає на фізіологію, що може сприяти розвитку нових стратегій лікування запальних захворювань кишечника та діабету. Останнім часом вчені виявили, що мільярди мікробів, які живуть на людському тілі та в ньому, суттєво впливають на нашу фізіологію. Співробітники університету прагнули оцінити, наскільки ефективно різні бактерії, які мешкають у нашому кишечнику, використовують амінокислоти, що отримує людина....
Ініціатива жіночого здоров’я – це серія клінічних досліджень, ініційованих Національним інститутом здоров’я США вперше у 1991 році для вирішення основних проблем зі здоров’ям, що спричиняють захворюваність і смертність жінок у постменопаузі. Після їхніх рекомендацій у 2002 році багато жінок відмовилися від прийому гормональної терапії (ГТ), особливо після 65 років, через побоювання підвищеного ризику розвитку різних видів раку та серцево-судинних захворювань. Нове дослідження показує, що ці страхи можуть бути безпідставними, залежно від типу, шляху введення та дози ГТ. Оновлені результати опубліковані в журналі The Menopause Society....
Препарати, відомі як аналоги GLP-1, стають усе більш популярними для лікування діабету та ожиріння, але існують побоювання, що вони можуть підвищити ризик раку щитоподібної залози. Масштабне скандинавське дослідження під керівництвом науковців із Каролінського інституту у Швеції не виявило доказів такого зв’язку. ...