15 вересня — Всесвітній день боротьби з лімфомою
З 2004 р. щорічно, 15 вересня відзначається Всесвітній день боротьби з лімфомою, заснований членами Товариства Хворих на лімфоми, який об'єднав 54 організації з 41 країни Європи. Ключова мета заходу полягає у підвищенні поінформованості населення та привернення уваги до цієї проблеми.
Лімфоми — злоякісне новоутворення, що походить з клітин імунної системи, при якому злоякісні клітини, які діляться неконтрольовано, розносяться по всьому організму і осідають в органах лімфатичної системи, найчастіше у лімфатичних вузлах. Першими симптомами захворювання зазвичай є збільшення лімфатичних вузлів, а також виражена слабкість, підвищення температури без очевидних причин тіла та підвищена пітливість, особливо у нічний час.
Нині у світі кожен день діагностується 1 000 нових випадків лімфоми, але тільки у 35 % пацієнтів встановлюють вірний діагноз при першому зверненні до фахівця. В нашій державі проблема лімфопроліферативних захворювань стоїть дуже гостро. Так, за даними Національного канцер-реєстру, в Україні зареєстровано близько 60 тисяч пацієнтів з лімфопроліферативними захворюваннями, з яких 30 тис. хворі на лімфому Ходжкіна та неходжкінські лімфоми
Історія лікування лімфом: від минулого до сьогодення
З історичної точки зору, найпершим методом лікування лімфом була хіміотерапія, яка стала золотим стандартом лікування на кілька десятиліть. Проте розвиток медицини не стоїть на місці, і приблизно 20 років тому було розроблено новий клас лікарських засобів, які мають принципово новий, порівняно з хіміотерапією, механізм дії — таргентні препарати, які характеризуються вибірковістю дії. Так, на відміну від цитостатиків, які діють на всі клітини, що діляться, таргетна терапія впливає лише на клітини з певними характеристиками, що забезпечує більш специфічне лікування.
Впровадження першого таргетного препарату стало проривом у лікуванні лімфом, оскільки підвищило ефективність лікування на 30%. Наступні етапи прогресу в лікуванні лімфом включали розробку антитіласоційованих хіміопрепаратів та імуномодулювальних агентів. І сьогодні, проаналізувавши шлях розвитку терапії лімфом, можна підсумувати, що в останні роки відбулися революційні зміни, коли стали доступними ліки з більш селективною дією.
Наразі активно розробляються та вивчаються нові препарати для лікування лімфом. Загалом у сучасних схемах і підходах до лікування пацієнтів з лімфомами спостерігається тенденція до зменшення частоти застосування хіміопрепаратів, які уражають усі клітини, що діляться, з одночасним збільшенням таргетних препаратів, дія яких спрямована на клітину-мішень, що робить їх більш специфічними. Для лікування пацієнтів з лімфомами також широко застосовують аутологічну й алогенну трансплантацію гемопоетичних стовбурових клітин.
Які симптоми захворювання?
Лімфома – злоякісне захворювання лімфоїдної тканини, яка міститься у різних частинах людського організму, відповідно, специфічні клінічні прояви захворювання відсутні. Проте існує низка симптомів, які повинні насторожувати та можуть стати підставою для припущення наявності у хворого злоякісного новоутворення. Клінічна картина хвороби значною мірою залежить від місця ураження, проте ключовим симптомом є збільшення розмірів лімфатичних вузлів будь-якої локалізації. Так, наприклад, при патології у грудній клітці хворий може скаржитися на локальний больовий синдром, кашель, задишку, неможливість спати лежачи. При ураженні лімфоїдної тканини черевної порожнини пацієнт може скаржитися на збільшення розмірів живота, абдомінальний біль, втрату апетиту, відчуття важкості у шлунку після вживання малого об’єму їжі, нудоту, блювання. Ураження головного мозку супроводжується головним болем, загальною слабкістю, судомами, двоїнням в очах тощо. Окрім того, лімфома може супроводжуватися симптомами загальної інтоксикації, які включають: лихоманку вище 38°C без ознак інфекційної патології, нічну пітливість, невмотивовану втрату маси тіла понад 10% протягом останніх 6 міс.
Всі перераховані вище симптоми не є специфічними для лімфоми, проте їх поява, має насторожити пацієнта/членів його родини та сімейного лікаря. У такому випадку пацієнт потребує додаткового обстеження.
Своєчасна діагностика лімфом
Сучасна діагностика лімфом включає декілька етапів, першим з яких є проведення біопсії ураженого лімфатичного вузла або лімфоїдного органа з подальшим морфологічним дослідженням. Ключовим завданням на цьому етапі є підтвердження/спростування наявності лімфоми у пацієнта та визначення типу лімфоми.
Золотим стандартом діагностики лімфом є проведення імуногістохімічного дослідження, яке дозволяє визначити підвид лімфоми. Проте у деяких випадках, точне встановлення підвиду лімфоми неможливо. У такому разі необхідним є проведення молекулярно-генетичного аналізу.
Наступний етап діагностики лімфоми включає визначення поширеності патологічного процесу, тобто встановлення стадії лімфоми і, за допомогою комп’ютерної томографії (КТ) або більш сучасного дослідження – позитронноемісійної томографії (ПЕТ) у поєднанні з КТ (ПЕТ-КТ). ПЕТ-КТ дає інформацію не лише про локалізацію, розміри та поширеність лімфоми, а й про активність пухлинної тканини за рахунок оцінки накопичення радіофармпрепарату. Окрім того, ПЕТ-КТ є важливим методом і для корекції терапії пацієнта з лімфомою. Результати проміжної ПЕТ-КТ є підставою для інтенсифікації або деескалації терапії.
Сучасний стан проблеми
Лімфома – хвороба, яка у багатьох людей досі асоціюється з вироком. Проте за останні 20 років відбувся значний прогрес у лікуванні лімфом. Наразі в арсеналі онкогематологів є високотехнологічні методи діагностики та лікування хвороби. І сьогодні сміливо можна сказати, що лімфома – не вирок, а захворювання, що піддається лікуванню.
Сучасні лікарські методи та високотехнологічне обладнання дозволяють досягти тривалої, іноді довічної ремісії. Проте, незважаючи на досягнутий прогрес, низка проблем залишаються невирішеними. Однак, якщо рухатися у правильно обраному напрямку навіть повільними темпами, можна досягти поставленої мети.
Підготувала Анна Хиць
НОВИНИ ЗА ТЕМОЮ Терапія та сімейна медицина
22.04.2024
Гастроентерологія
Терапія та сімейна медицина
Дієтичне лікування синдрому подразненого кишечника виявилося більш ефективним, ніж застосування препаратів
Дослідження, проведене в Гетеборзькому університеті у Швеції, показало, що у 7 із 10 пацієнтів із синдромом подразненого кишечника (СПК) симптоми значно зменшилися після корекції дієти, порівнюючи з тими, які застосовували ліки. Робота опублікована в журналі The Lancet Gastroenterology & Hepatology. У дослідженні порівнювали три методи лікування: два дієтичні та один, що ґрунтується на застосуванні ліків. Учасниками були дорослі пацієнти з важкими або помірними симптомами СПК....
На 32-й щорічній зустрічі Європейської психіатричної асоціації (European Psychiatric Association, EPA), яка проходила 6-9 квітня в Будапешті (Угорщина), компанія Gedeon Richter представила нові результати досліджень карипразину. На постерній сесії були надані докази того, що карипразин може бути найкращим рішенням у лікуванні не лише ранньої та пізньої стадії шизофренії, а й подвійного розладу (коморбідні шизофренія та вживання психоактивних речовин). Крім того, під час конгресу компанія презентувала CANDID BOOK для опікунів хворих на шизофренію та новий трансдіагностичний інструмент для оцінки симптомів і функціональної недієздатності пацієнтів із різними психіатричними захворюваннями....