Нові біомаркери ниркової патології, що супроводжується нефротичним синдромом
Дослідження, представлене на 61-му конгресі ERA і опубліковане в New England Journal of Medicine, виявило значний прорив у діагностиці та моніторингу захворювань нирок, пов’язаних із нефротичним синдромом. Використовуючи гібридну техніку, учені ідентифікували аутоантитіла проти нефрину – потенційно нового надійного біомаркера для відстеження прогресування захворювання, що відкриває нові шляхи для розроблення персоналізованих підходів до лікування. Європейська ниркова асоціація (ERA) організовує найбільший щорічний нефрологічний конгрес у Європі, зосереджуючись на ключових особливостях як у повсякденній практиці лікарів, так і наукових інноваціях. 61-й конгрес ERA відбувся у Стокгольмі 23–26 травня 2024 року.
Нефротичний синдром, який розвивається на фоні підвищеної втрати білка із сечею, може бути пов’язаний із захворюваннями нирок, такими як хвороба мінімальних змін (ХМЗ), первинний фокальний сегментарний гломерулосклероз (ФСГС) і мембранозна нефропатія. Основною причиною нефротичного синдрому є пошкодження подоцитів, клітин, відповідальних за процеси фільтрації в нирках, що дозволяє білку просочуватися в сечу. Дітям із ХМЗ або ФСГС часто діагностують ідіопатичний нефротичний синдром, адже його причина невідома. Це зазвичай відбувається через те, що таким дітям рідко проводять біопсію нирки, яка є золотим стандартом для діагностики захворювань нирок.
Дослідження, проведене в Європі та США, представило новий підхід, що поєднує імунопреципітацію із твердофазним імуноферментним аналізом для надійного виявлення аутоантитіл проти нефрину, білка, що утворює фільтраційні щілини. Отримані дані показали, що аутоантитіла до нефрину були поширені у 69 % дорослих із ХМЗ і 90 % дітей з ідіопатичним нефротичним синдромом, які не отримували лікування імуносупресивними препаратами. Важливо, що рівні цих аутоантитіл корелювали з активністю захворювання, що свідчить про їхній потенціал як біомаркера для моніторингу прогресування захворювання.
Ідентифікація аутоантитіл проти нефрину як надійного біомаркера в поєднанні з гібридною технікою імунопреципітації розширює діагностичні можливості та відкриває нові перспективи для ретельного моніторингу прогресування захворювання. Наукові відкриття закладають основу для персоналізованих втручань і прокладають шлях до нової ери точної медицини для цих складних захворювань.
Джерело: https://www.nejm.org/doi/full/10.1056/NEJMoa2314471
НОВИНИ ЗА ТЕМОЮ Алергія та імунологія
20.06.2024
Алергія та імунологія
Бразильські вчені розробили хліб, який може допомогти запобігти астмі
Бразильські дослідники розробили хліб, який потенційно може запобігти астмі, респіраторному розладу, що є причиною приблизно 350 000 госпіталізацій на рік у SUS (Sistema Único de Saúde), національній мережі охорони здоров’я. Формула, заявка на патент якої була подана в Бразилії, описана у статті в журналі Current Developments in Nutrition. Хліб містить Saccharomyces cerevisiae UFMG A-905, штам пивних дріжджів із пробіотичними властивостями, який, як було показано, послаблює симптоми астми в мишей. Зараз дослідники планують подальші випробування за участю добровольців....
У доклінічних моделях було виявлено, що невідомий ген, Glis2, є мішенню полікістозу нирок (ПН), спадкового розладу, який призводить до утворення заповнених рідиною кіст. Ці рідинні структури поступово заміщують функціональну тканину нирок, знижуючи їх функцію аж до термінальної ниркової недостатності. Незважаючи на те, що генетична основа захворювання добре встановлена, як генетичні зміни спричиняють утворення кіст – до кінця не зрозуміло. Дослідження Єльської школи медицини виявило, що ген Glis2 є компонентом сигналізації ПН і також може бути новою мішенню для лікування захворювання. До цього часу Glis2 не був включений до жодного з відомих шляхів, які вивчали з метою визначення етіології захворювання....
Мозочкова атаксія – це неврологічне захворювання важливої області в задній частині мозку, яка координує рухи та забезпечує рівновагу. У людей з атаксією можуть виникати труднощі з ходьбою, мовленням або навіть контрольованими рухами очей. У деяких випадках пошкодження починається поступово та розвивається протягом багатьох років. Цей стан може з’являтися через різні причини, які часто є генетичними, однак переважними тригерами є інсульти або пухлини. ...