28 березня, 2024
Тривале застосування деяких гормональних препаратів може бути причиною підвищеного ризику розвитку пухлин мозку
Як виявило дослідження у Франції, тривале застосування деяких прогестагенних гормональних препаратів спричиняє підвищений ризик розвитку типу пухлини мозку, відомого як внутрішньочерепна менінгіома. Учені зазначають, що це перша робота, яка оцінює ризик, пов’язаний із прогестагенами, які використовують мільйони жінок у всьому світі, тому необхідні подальші дослідження, аби краще зрозуміти цей ризик. Гестагени подібні до природного гормону прогестерону, який широко застосовується для лікування гінекологічних захворювань, таких як ендометріоз і синдром полікістозних яєчників, а також при гормональній терапії в період менопаузи та для оральної контрацепції.
Менінгіоми – це переважно доброякісні пухлини в шарах мозкової оболони, що покриває головний і спинний мозок. Рецептори прогестерону присутні у понад 60 % менінгіом Спостерігалося збільшення обсягу цих рецепторів під час вагітності та зменшення кількості після пологів. Уже відомо, що такі фактори, як літній вік, жіноча стать і прийом трьох прогестагенів у високих дозах (номегестрол, хлормадинон і ципротерону ацетат), підвищують ризик розвитку менінгіоми, проте є багато інших прогестагенів, для яких ризик менінгіоми окремо не оцінювався. Щоби усунути цю прогалину у знаннях, дослідники вирішили оцінити реальний життєвий ризик інтракраніальної менінгіоми, що вимагає хірургічного втручання в жінок, пов’язаного з використанням кількох прогестагенів із різними способами введення. Для цього вони із бази Французької національної системи охорони здоров’я (SNDS) проаналізували дані 18 061 жінки (середній вік 58 років), які перенесли операцію із внутрішньочерепної менінгіоми в 2009–2018 роках. Кожен випадок зіставлявся із групою контролю, яка включала жінок без внутрішньочерепної менінгіоми (усього 90 305).
Після виключення інших потенційних факторів ризику вчені виявили, що тривале застосування (рік або більше) медрогестону було пов’язане із 4-кратним збільшенням ризику внутрішньочерепної менінгіоми, що потребує хірургічного втручання. Тривале використання ін’єкцій медроксипрогестерону ацетату було пов’язане з підвищенням ризику в 5,6 разів, а тривале використання промегестону – з підвищенням ризику у 2,7 разів. Як і очікувалося, також існував підвищений ризик менінгіоми для жінок, які піддавалися впливу хлормадинону ацетату, номегестролу ацетату та ципротерону ацетату, усі з яких, як відомо, сприяють цьому. Однак результати показали відсутність надмірного ризику менінгіоми для прогестерону, дидрогестерону або широко використовуваних гормональних внутрішньоматкових систем, незалежно від дози левоноргестрелу, яку вони містили.
Джерело: https://www.bmj.com/content/384/bmj-2023-078078