2 липня, 2025
Гормональна терапія в жінок до 55 років: останні масштабні дані про ризики розвитку раку молочної залози
Замісна гормональна терапія (ЗГТ) відіграє ключову роль у веденні жінок із тяжкими симптомами менопаузи або після хірургічних втручань, що порушують гормональний баланс, наприклад, гістер- або оваріоектомії. Серед переваг ЗГТ – покращення якості життя, зменшення частоти припливів, безсоння, остеопенії та зниження ризику серцево-судинних ускладнень. Однак результати нещодавнього дослідження Національного інституту охорони здоров’я США (NIH) під керівництвом Дейл Сендлер та Кеті О'Браєн, опубліковані в The Lancet Oncology, вносять важливі корективи в оцінку безпеки ЗГТ для жінок до 55 років.
Учені проаналізували дані понад 459 000 жінок із Європи, Північної Америки, Азії та Австралії, які отримували один із двох основних видів ЗГТ: естрогенову монотерапію (E-HT) або комбінацію естрогену із прогестином (EP-HT). З’ясувалося, що E-HT асоціюється зі зниженням ризику розвитку раку молочної залози на 14 %, тоді як застосування EP-HT пов’язане з підвищенням цього ризику на 10 %, а при тривалості лікування понад два роки – на 18 %. Цікаво, що захисний ефект E-HT був більш вираженим серед жінок, які розпочали терапію в молодшому віці та отримували її більш тривало. Натомість ризик, пов’язаний з EP-HT, особливо зростав у жінок, які не мали гістеректомії або оваріоектомії.
Варто наголосити, що E-HT зазвичай призначають лише пацієнткам після гістеректомії через підвищений ризик розвитку раку ендометрію при збереженій матці. Комбінована терапія, навпаки, застосовується для жінок з інтактною маткою, оскільки прогестин блокує гіперпластичний вплив естрогену на ендометрій. Але, як свідчить новий аналіз, саме така комбінація може бути менш безпечною щодо раку молочної залози.
Ці висновки мають особливу клінічну значущість: за статистикою, щороку в Європі виявляють понад 400 000 нових випадків раку молочної залози. Новоутворення залишається найпоширенішим онкозахворюванням серед жінок, а замісна гормональна терапія вважається одним із факторів ризику, особливо за умови тривалого застосування. Водночас у Європі частка жінок, які потребують ЗГТ, оцінюється у 20–30 % серед усіх, хто вступає в період менопаузи.
Останні результати підкреслюють важливість персоналізованого підходу до вибору типу ЗГТ. Жінкам після гістеректомії перевагу слід надавати естрогеновій монотерапії, яка, згідно з новими даними, не тільки не підвищує, а може навіть знижувати онкоризики. Натомість для жінок з інтактною маткою комбінація із прогестином повинна застосовуватися з особливою обережністю, особливо якщо мова йде про тривале лікування. Узагальнюючи, ці результати не ставлять під сумнів цінність ЗГТ як інструменту покращення життя жінок у менопаузі, але вимагають уважної оцінки ризиків та переваг кожного конкретного клінічного випадку.
Джерело: https://www.thelancet.com/journals/lanonc/article/PIIS1470-2045(25)00211-6/abstract