17 липня, 2025
Антибіотики за інфекцій сечовивідних шляхів у вагітних: останні докази ризику
Інфекції сечовивідних шляхів (ІСШ) під час вагітності – часте явище, особливо в першому триместрі. Пов’язані з підвищеним ризиком передчасних пологів, низькою вагою новонародженого, пієлонефритом і навіть материнським сепсисом, вони становлять клінічно значущий ризик як для матері, так і для плода. Саме тому раннє виявлення та антибіотикотерапія є стандартом ведення таких випадків. Однак вибір антибіотика має критичне значення через потенційний вплив на ембріональний розвиток.
Нове велике когортне дослідження, проведене вченими з Університетів Вандербільта (Нешвілл, США) та Вашингтону (Сіетл, США), аналізує ризик вроджених вад у новонароджених, чиї матері отримували антибіотики від ІСШ у першому триместрі. Особливу увагу було приділено найпоширенішим препаратам: триметоприм-сульфаметоксазолу (TMP-SMX), нітрофурантоїну, фторхінолонам і β-лактамам. Попри останні рекомендації Американського коледжу акушерів-гінекологів (ACOG) щодо обмеження застосування TMP-SMX і нітрофурантоїну в першому триместрі, ці засоби становлять понад половину призначень препаратів проти ІСШ у ранні терміни вагітності.
Дослідження охопило понад 71 тисячу вагітностей, які завершилися народженням живих дітей та в яких протягом першого триместру було призначено антибіотики для лікування ІСШ. Після корекції на супутні чинники (вік, супутні захворювання, супутня фармакотерапія тощо) виявлено, що застосування TMP-SMX асоціюється зі статистично значущим підвищенням ризику загальних вроджених вад, порівнюючи із β-лактамами. Найбільш тривожні сигнали стосувалися вроджених вад серця, а також розщілини губи й піднебіння.
Натомість застосування нітрофурантоїну або фторхінолонів не демонструвало статистично значущого підвищення ризику аномалій, порівнюючи із β-лактамами. Це ставить під сумнів чинні обмеження щодо нітрофурантоїну, який тривалий час вважався потенційно ризикованим для застосування під час ранніх термінів вагітності. Дослідники підкреслюють: виявлений ризик від TMP-SMX, імовірно, пов'язаний з інгібіцією метаболізму фолієвої кислоти, що має ключове значення для ембріонального нейророзвитку.
Для клінічної практики ці результати мають важливі наслідки. По-перше, варто знову переглянути частоту призначення TMP-SMX у першому триместрі, навіть у ситуаціях, коли інші антибіотики здаються менш зручними або ефективними. По-друге, дані підтримують безпечність нітрофурантоїну як терапевтичного вибору на ранніх термінах гестації за умови відсутності протипоказань. І, по-третє, необхідна подальша робота з оновлення клінічних протоколів та інформування лікарів про сучасні дані щодо співвідношення користі та ризику в антибіотикотерапії у вагітних.
Джерело: https://jamanetwork.com/journals/jamanetworkopen/fullarticle/2836169