7 січня, 2026
Кетогенна дієта за СПКЯ: чи є результати метаболічної корекції?
Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) є найпоширенішою ендокринопатією серед жінок репродуктивного віку, що характеризується вираженою клінічною та метаболічною гетерогенністю. Поряд з ановуляцією, гіперандрогенією та безпліддям у більшості пацієнток спостерігаються інсулінорезистентність, гіперінсулінемія та зайва маса тіла, що суттєво підвищує ризик цукрового діабету 2 типу, серцево-судинних захворювань і гормонозалежних неоплазій. Модифікація способу життя, зокрема корекція харчування та схуднення, розглядається як базовий компонент лікування СПКЯ, особливо в пацієнток з ожирінням.
У журналі Clinical Nutrition опубліковано новий систематичний огляд, присвячений оцінці впливу кетогенної дієти на антропометричні, метаболічні та ендокринні показники в жінок із СПКЯ. Кетогенна дієта передбачає різке обмеження вуглеводів за умови високого споживання жирів і помірної кількості білка, що призводить до стану харчового кетозу, зниження постпрандіальної секреції інсуліну та покращення чутливості тканин до нього. З огляду на ключову роль інсулінорезистентності в патогенезі СПКЯ, така дієтична стратегія викликає значний клінічний інтерес.
Аналіз даних показав, що дотримання кетогенної дієти асоціюється зі значущим зменшенням індексу маси тіла, окружності талії та загальної маси тіла. Паралельно відзначалося покращення ліпідного профілю зі зниженням рівнів загального холестерину, ліпопротеїнів низької щільності та тригліцеридів. З ендокринного погляду спостерігалося зменшення концентрацій лютеїнізуючого гормону та тестостерону, тоді як рівень фолікулостимулюючого гормону залишався відносно стабільним. Важливим є також достовірне зниження індексу HOMA-IR, який допомагає оцінити інсулінорезистентність, і рівнів інсуліну, що підтверджує позитивний вплив дієти на чутливість тканин до гормону.
Порівняння кетогенної дієти з іншими харчовими підходами продемонструвало її переваги щодо зниження маси тіла та абдомінального ожиріння, однак гормональні результати були менш однозначними, а більшість ефектів опосередковувалася саме схудненням, а не процесом кетозу. Водночас автори статті підкреслюють коротку тривалість спостереження та обмежену якість доказової бази, а також нестачу даних щодо довготривалої безпеки і прихильності пацієнток до такого режиму харчування.
Загалом останні дані дозволяють розглядати кетогенну дієту як потенційно ефективний інструмент у комплексному веденні ретельно відібраних пацієнток із СПКЯ та надмірною масою тіла, особливо за наявності вираженої інсулінорезистентності. Водночас застосування такого дієтичного методу потребує індивідуалізованого підходу, медичного контролю та подальших масштабних рандомізованих досліджень для оцінки довгострокових репродуктивних і метаболічних наслідків. Ключовим висновком учених залишається те, що найголовніше в лікуванні СПКЯ – боротьба з ожирінням, яка можлива лише за умови дефіциту калорій.
Джерело: https://www.clinicalnutritionjournal.com/article/S0261-5614(25)00314-0/fulltext