5 березня, 2026
Чи безпечні вагінальні естрогени після раку ендометрія: надійні дані великого дослідження
Зростання захворюваності на рак ендометрія серед молодших жінок створює для клініцистів нову проблему: значна частина пацієнток після лікування стикається з ранньою менопаузою та вираженими урогенітальними симптомами. Водночас використання естрогенвмісної терапії у таких хворих традиційно обмежується через побоювання щодо ризику рецидиву пухлини. Нове велике дослідження, опубліковане у виданні Menopause, свідчить, що локальна низькодозова вагінальна естрогенова терапія може бути безпечною для молодих жінок, які перенесли рак ендометрія.
Лікування раку ендометрія складається із променевої або хіміотерапії, а також гістеректомії із двобічною сальпінгоофоректомією. У багатьох пацієнток це призводить до різкого гормонального дефіциту й розвитку ранньої менопаузи із приливами, нічною пітливістю та урогенітальними симптомами. Серед найбільш поширених проявів – вагінальна сухість, диспареунія, дизурія та рецидивні урогенітальні інфекції, що істотно погіршує якість життя і сексуальне здоров’я.
Попри те, що локальні вагінальні естрогени відзначаються мінімальною системною абсорбцією, протягом багатьох років вони мали таке саме попередження, як і системна гормональна терапія. Відсутність надійних доказів сформувала значні клінічні побоювання та призвела до широкого використання негормональних засобів з обмеженою ефективністю. Водночас епідеміологічні дані демонструють поступове зростання захворюваності на рак ендометрія серед жінок віком до 50 років: у США показник зріс із 2,2 до 3,3 випадків на 100 000 населення в період із 2000 до 2019 року.
У новому ретроспективному когортному дослідженні проаналізовано електронні медичні записи та страхові дані 68 медичних організацій США. До аналізу залучили понад 2800 жінок віком 18–51 рік із діагнозом «рак ендометрія». Середня тривалість застосування вагінальної естрогенової терапії становила 1,88 року. Попри потенційні переваги, частота її призначення виявилася дуже низькою – лише 5,6 % пацієнток отримували таке лікування.
Найважливішим результатом дослідження стало те, що короткострокове застосування локальної низькодозової вагінальної естрогенової терапії не асоціювалося зі зростанням ризику рецидиву раку ендометрія, порівнюючи з пацієнтками, які не використовували гормональне лікування. Це найбільше на сьогодні дослідження, яке оцінює зв’язок між вагінальною естрогенною терапією та ризиком рецидиву захворювання.
Покращення ранньої діагностики та сучасні підходи до лікування призвели до збільшення кількості жінок, які пережили рак ендометрія. Проте віддалені наслідки лікування, зокрема урогенітальні симптоми менопаузи, часто суттєво знижують якість життя. Представлені результати свідчать, що локальна низькодозова вагінальна естрогенова терапія може стати безпечним і ефективним інструментом симптоматичної допомоги цій групі пацієнток. Подальші проспективні дослідження допоможуть уточнити оптимальні режими терапії та визначити її довгострокову безпеку, однак уже сьогодні ці дані можуть сприяти більш зваженим клінічним рішенням і розширенню можливостей лікування для жінок, які перенесли рак ендометрія.
Джерело: https://journals.lww.com/menopausejournal/abstract/9900/vaginal_estrogen_therapy_utilization_and.620.aspx