24 червня, 2026
Гіперемезис вагітних асоціюється з підвищеним ризиком акушерських ускладнень
Гіперемезис вагітних є найтяжчою формою нудоти та блювання під час вагітності, яка супроводжується вираженою дегідратацією, значною втратою маси тіла та порушенням харчування. Хоча легкі прояви нудоти спостерігаються в більшості вагітних і зазвичай не впливають на перебіг гестації, тяжке протікання цього стану дедалі частіше розглядають як фактор підвищеного акушерського ризику.
В American Journal of Epidemiology опубліковано результати одного з найбільших популяційних досліджень, проведеного фахівцями Stanford Medicine, мережі провідних клінік і наукових установ штату Каліфорнія, США. Аналіз охопив майже 2,5 млн одноплідних вагітностей у Каліфорнії. Дослідники порівнювали перебіг вагітності в жінок, які потребували госпіталізації або невідкладної допомоги із приводу гіперемезису, із вагітними без такого ускладнення.
Гіперемезис був зареєстрований у 2,2 % випадків. Отримані дані продемонстрували, що тяжкі форми захворювання асоціюються з вищою частотою прееклампсії, гестаційної артеріальної гіпертензії, передчасних пологів, народження дітей із малою масою для відповідного гестаційного віку, анемії та передчасного відшарування плаценти.
Після корекції на потенційні фактори впливу ризик прееклампсії в жінок із гіперемезисом був вищим на близько 18 %, імовірність передчасних пологів зростала на чверть, а частота анемії збільшувалася майже на 37 %. Також відзначали помірне, але статистично значуще підвищення ризику відшарування плаценти.
Одним із можливих механізмів несприятливого впливу дослідники вважають хронічний дефіцит поживних речовин. Через тривалу нудоту та блювання пацієнтки нерідко не можуть забезпечити достатнє надходження фолатів, заліза та інших мікронутрієнтів, необхідних для нормального розвитку плаценти та плода. Раніше було показано, що частина жінок із гіперемезисом втрачають понад 15 % маси тіла, яку мали до вагітності.
Цікавим спостереженням стало те, що госпіталізація у другому триместрі супроводжувалася більшою ймовірністю ускладнень, порівнюючи з випадками, коли тяжкі симптоми виникали на ранніх термінах. Це свідчить про несприятливий вплив тривалого або персистуючого перебігу захворювання.
Автори наголошують, що більшість вагітностей навіть за наявності гіперемезису завершуються народженням здорової дитини. Водночас госпіталізацію із приводу такого ускладнення доцільно розглядати як клінічний маркер підвищеного ризику, який потребує більш ретельного спостереження за станом матері та плода. Загалом отримані дані підкреслюють, що гіперемезис вагітних не слід розцінювати лише як «важкий токсикоз», а необхідно сприймати як стан, що вимагає активного клінічного контролю.
Джерело: https://academic.oup.com/aje/advance-article-stract/doi/10.1093/aje/kwag134/8708752?login=false