18 серпня, 2026
Апное сну під час вагітності: кого обстежувати і коли починати лікування згідно з актуальними рекомендаціями CHEST
Обструктивне апное сну (ОАС) під час вагітності дедалі частіше розглядають не як варіант фізіологічних змін сну, а як стан, що може впливати на здоров’я матері та плода. За об’єктивними критеріями ОАС виявляють у близько 9 % вагітних, водночас частота зростає за ускладненого перебігу вагітності. Стан асоціюється з гіпертензивними розладами, гестаційним цукровим діабетом, тяжкими серцево-судинними ускладненнями та потребою в інтенсивній терапії.
Американський коледж торакальних хірургів (American College of Chest Physicians, CHEST) оприлюднив клінічну настанову, присвячену веденню ОАС у вагітних. Документ містить дев’ять умовних рекомендацій, однак рівень достовірності доказів для всіх них оцінено як дуже низький. Тому рекомендації не слід сприймати як жорсткий протокол: вони радше визначають практичний підхід за умов обмеженої та недоступної зараз доказової бази.
CHEST рекомендує проводити скринінг на порушення дихання уві сні у вагітних, використовуючи спеціалізований для вагітності опитувальник або стандартний інструмент. Якщо скринінг свідчить про підвищений ризик ОАС, для підтвердження діагнозу можна застосовувати як домашнє дослідження сну, так і полісомнографію в лабораторії.
Ключовим практичним критерієм для початку терапії є індекс апное-гіпопное (AHI). За показника 5–15 епізодів на годину лікування рекомендують за наявності симптомів, наслідків ОАС або супутніх станів чи факторів ризику, зокрема артеріальної гіпертензії, ожиріння. За AHI понад 15 терапію позитивним тиском у дихальних шляхах (PAP) пропонують незалежно від симптомів і коморбідності. Перевагу надають саме PAP-терапії, а не альтернативним методам.
Для вагітних, які вже використовували постійний позитивний тиск у дихальних шляхах (CPAP) до вагітності, фахівці CHEST пропонують розглянути автоматично регульований позитивний тиск (APAP). Якщо на тлі PAP зберігається денна сонливість, першою додатковою стратегією можуть бути заплановані короткі періоди денного сну; стимулятори рекомендують розглядати лише за недостатньої ефективності такого підходу.
Значення ОАС виходить за межі симптомів матері: порушення дихання уві сні пов’язують із несприятливим ростом плода, передчасними пологами, вищою частотою госпіталізації новонароджених до відділень інтенсивної терапії та довшим перебуванням у стаціонарі. Після пологів проблема також не обов’язково зникає. Жінкам, у яких ОАС діагностували під час вагітності, рекомендують повторно оцінювати дихання уві сні в післяпологовий період.
Найважливіший меседж для лікарів – необхідність активніше шукати ОАС у вагітних, а не списувати хропіння, денну втому або порушення сну на саму вагітність. Водночас дуже низька достовірність доказів означає, що потрібні якісні проспективні дослідження, особливо щодо впливу лікування на материнські та перинатальні результати. До появи таких даних скринінг, своєчасна діагностика та обґрунтоване призначення PAP залишаються найбільш практичними інструментами ведення цієї категорії пацієнток.
Джерело: https://journal.chestnet.org/article/S0012-3692(26)06181-7/fulltext