10 травня, 2018
Особливості діагностики та диференційованого лікування кропив’янки за наявності супутньої соматичної патології
За даними світової літератури, частота виникнення кропив’янки становить від 41 до 58 на 1 000 000 населення. Хронічна рецидивна кропив’янка спостерігається у 1–5% популяції. За даними епідеміологічних досліджень, у США в 15–25% населення кропив’янка виникає хоча б 1 раз у житті та набуває хронічного рецидивного характеру в 75% випадків. Найчастіше захворювання розвивається в осіб 20–40 років.
У 2016 р. в алергологічному відділенні Харківської міської лікарні №27 пройшли лікування 485 хворих на кропив’янку, з них у 375 хворих діагностували гостру і в 110 хворих – хронічну рецидивну кропив’янку. В патогенезі кропив’янки лежать імунні, неімунні механізми та їх поєднання. Нерідко при кропив’янці можна виявити осередки хронічної інфекції, для чого проводять обстеження, зокрема фіброгастродуоденоскопію з визначенням наявності H. pylori в біоптатах слизової оболонки шлунка. Серед обстежених нами хворих на кропив’янку найчастіше була виявлена патологія травного тракту, обумовлена H. pylori. З числа обстежених у 22% хворих був ідентифікований інфекційний механізм кропив’янки, 33% – псевдоалергічний, 15% – пов’язаний з прийомом лікарських препаратів, 24% – ідіопатичний, 2% – пов’язаний з дією отрути перетинчастокрилих, 1,5% – з паразитарною інвазією, 2% – з фізичними чинниками і 0,5% – з неопластичним процесом. З 22% хворих з інфекційним механізмом кропив’янки у 12% був виявлений хронічний гастрит, асоційований з H. pylori, у 8% – виразкова хвороба, асоційована з H. pylori, у 2% – інші хронічні запальні процеси. Всього у 99 зі 164 пацієнтів з хронічним гастритом і виразковою хворобою (60%) при ендоскопічному дослідженні була виявлена інфекція, обумовлена H. pylori.
Хворим на кропив’янку проводилася терапія антигістамінними препаратами, системними глюкокортикостероїдами. Разом з тим, встановлення супутньої соматичної патології, що може сприяти появі висипань при кропив’янці, дало змогу здійснити патогенетично більш обґрунтоване та, внаслідок цього, більш ефективне лікування. Таким чином, у разі виявлення кропив’янки доцільним є призначення не лише антиалергічних засобів, а й проведення обстеження хворого з метою виявлення причинного чинника, що призвів до розвитку алергічного процесу, і призначення відповідного лікування, направленого на його усунення.