10 травня, 2018
Визначення активації базофілів алергенами для діагностики медикаментозної алергії
Ризик виникнення медикаментозної алергії загалом становить 1–2% у амбулаторній практиці і 5–10% – у клінічних умовах.
З метою виявлення гіперчутливості негайного типу використовують in vitro тест активації базофілів у присутності потенційного алергена. Тест активації базофілів дає змогу виміряти in vitro рівень IgE-залежної відповіді на алергени у сенсибілізованих пацієнтів шляхом аналізу базофілів за допомогою проточної цитометрії. Активація базофілів у присутності алергена характеризується появою кластера диференціювання CD203c.
Для виявлення гіперчутливості уповільненого типу використовують тест трансформації лімфоцитів у присутності потенційного алергена, для чого визначають індукцію лікарським засобом маркерів CD69 Т-лімфоцитів. Після активації в ранні терміни Т-лімфоцити експресують кластер диференціювання CD69 на своїй поверхні, при цьому препарати стимулюють тільки специфічні до них Т-клітини, які відповідальні за підвищену секрецію інтерлейкіну-2 (ІЛ-2) і експресію CD69. Визначення активації Т-лімфоцитів за маркером підвищеної регуляції рецепторів CD69 дає змогу завчасно встановлювати наявність сенсибілізації пацієнтів до лікарських засобів.
Тест антигенної стимуляції клітин (Cellular Antigen Stimulation Test – CAST) є сучасним методом діагностики гіперчутливості негайного типу. Технологія CAST заснована на визначенні сульфідолейкотрієнів, що секретуються премійованими ІЛ-3 базофілами під дією алергена in vitro. Перевагою цих тестів є відсутність необхідності використання специфічних IgE і IgG до досліджуваних лікарських препаратів, чим досягається універсальність клітинних методів визначення алергії до ліків in vitro.