10 травня, 2018
Харчова гіперчутливість у дітей: сучасні стандарти діагностики
Останніми роками відмічається різке збільшення частоти харчової гіперчутливості (ХГ) та пов’язаних з нею алергічних захворювань. Своєчасна верифікація ХГ– запорука успішної організації лікування. Дані досліджень показали, що за поняттям ХГ стоїть цілий спектр патогенетичних механізмів її формування. Справжня ХГ може мати перебіг за механізмом гіперчутливості негайного і уповільненого типів. В основі справжніх алергічних реакцій на харчові продукти лежать сенситизація і імунна відповідь на повторні введення харчового алергена. Найбільш вивчена ХГ, що розвивається за механізмом І типу (IgE-опосередкована). Неімунна реакція відрізняється тим, що в її реалізації беруть участь ті самі медіатори, що і при імунній ХГ (гістамін, лейкотрієни, простагландини та інші цитокіни), але вони вивільняються неспецифічним шляхом з клітин – без участі антитіл або сенситизованих лімфоцитів, або надходять ззовні. Цим пояснюється схожість їх клінічних проявів. Саме тому актуальним визнано пошук простих алгоритмів оптимізованих підходів до діагностики ХГ у дітей.
Подвійна сліпа плацебо-контрольована провокаційна проба (ПСПКПП) визнана золотим стандартом діагностики ХГ та не залежить від типу алергічних реакцій, що беруть участь у запаленні (рівень рекомендацій ІV, D). Втім цей метод має низку обмежень, особливо в ранньому дитячому віці, через свою складність, небезпеку, затратність за часом та коштами. Дослідження показали, що частота хибнопозитивних реакцій при проведенні ПСПКПП варіює від 2 до 5%, хибнопозитивних – 5,4–12,9%. Низка експертів допускають використання відкритих провокаційних тестів у дітей раннього віку, результати яких 100% корелюють з ПСПКПП у таких пацієнтів. Однак вірогідність анафілактичних реакцій все ж досить висока (1,7%), що накладає деякі обмеження. Проблемою також є відсутність єдиного протоколу проведення провокаційної проби. Різняться дози, часові проміжки між ними, ступінь модифікації продукту (наприклад, варене чи сире яйце). Тому в більшості випадків, особливо для дітей дошкільного віку, частіше використовують більш традиційні альтернативні методики: шкірні прик- та патч-тести, визначення рівнів специфічних антитіл.
Мета роботи: проаналізувати сучасні рекомендації з діагностики ХГ у дітей, вибору тактики та алгоритму дій з позицій безпеки та діагностичної значущості.
Результати. Першим обов’язковим і високоінформативним кроком діагностики ХГ є вивчення анамнестичних даних стосовно причинного продукту, швидкості настання реакції та її тривалості, характеру перебігу. Та воно обов’язково повинно супроводжуватися об’єктивним оглядом. Наголошується на необхідності визначення клінічної значущості підвищених рівнів специфічних антитіл і позитивних результатів шкірних тестів, диференційної діагностики дійсно клінічно реактивних пацієнтів від просто сенситизованих, а також диференційної діагностики первинної специфічної сенситизації від перехресної реактивності до протеїну зі спільними епітопами, що допоможе уникнути непотрібної елімінаційної дієти та підвищити якість життя пацієнтів. Експерти рекомендують виконувати ПСПКПП, коли результати шкірного тесту та визначення специфічних антитіл виявилися низько клінічно значущими (рівень рекомендацій ІV, D).
Раніше було висунуто припущення про те, що IgG можуть брати участь у формуванні та перебігу ХГ у дітей. Однак за результатами багатоцентрового дослідження у Китаї із залученням 5 394 людей було визнано, що специфічні до продуктів IgG мають більше відношення до реакцій толерантності, ніж до клінічних симптомів. Саме тому їх не рекомендують для рутинної діагностики ХГ. Метааналіз міжнародних досліджень показав, що кожен традиційний метод діагностики має високу чутливість і досить невисоку специфічність, при цьому вона залежить від виду алергена. Так, визначення специфічних IgE до алергенів коров’ячого молока має таку саму інформативність, як і проведення шкірних прик-тестів, але використання лише алерготестів дає близько 20% хибнопозитивних результатів на кожних 100 пацієнтів без алергії (р < 0,01). Ці обидва методи однаково інформативні у разі алергії до курячих яєць, горіхів (чутливість близько 92–93%, а специфічність – 49–58%). Значна різниця у специфічності була виявлена між прик-тестами з пшеницею та виявленням специфічних IgE до неї (73% проти 43%), які дають близько 30% хибнопозитивних результатів на кожних 100 пацієнтів без алергії. В той час як для діагностики алергії до сої, навпаки, значна різниця спостерігалась між чутливістю цих методів (24% проти 86%).
Висновки. У зв’язку з різноманітністю існуючих механізмів, шляхів та ланок патогенезу ХГ, неможливо виділити один найбільш прийнятний метод їх діагностики. Справжню ж картину наявності типів гіперчутливості в окремого пацієнта можна отримати при використанні декількох методик in vivo таin vitro тестування. Актуальним лишається пошук найбільш інформативних стандартизованих методів діагностики ХГ незалежно від патогенезу та виду сенситизації, швидкого та простого розпізнання симптомів ХГ та процесів, що лежать в основі їх формування; пошук ефективних біомаркерів імунних/неімунних реакцій на їжу. ПСПКПП – безпечний метод верифікації ХГ у дітей, але вона не повинна бути першою в алгоритмі діагностики. Визначення рівнів специфічних IgG не рекомендовані для обстеження дітей при підозрі на ХГ.