10 травня, 2018
Рівень сироваткового еотаксину як маркер тяжкості атопічного дерматиту у дітей раннього віку
Актуальність. Атопічний дерматит (АтД) – це хронічне запальне захворювання шкіри. В основі клінічної маніфестації АтД лежить алергічне запалення шкіри. Як відомо, еозинофіли є одними з найбільш значущих ефекторних клітин алергічного запалення. Разом з тим, тільки у частини дітей з АтД виявляється еозинофілія в периферійній крові. Найбільшу інформативність щодо підтвердження алергічного генезу має місцева еозинофілія шкіри, слизових оболонок. Показано, що кількість еозинофілів у шкірі корелює з кількістю клітин, що експресують рецептори до специфічних хемоатракторів (хемокінів): еотаксин-1 (CCL11), еотаксин-2 (CCL24), еотаксин-3 (CCL26). Основні функції цих еотаксинів полягають у залученні різних типів клітин (еозинофілів, опасистих клітин, базофілів) у вогнище запалення та їх активації. Під впливом хемокінів відбувається адгезія клітин до судинного ендотелію з наступною міграцією через судинну стінку в тканини, де в результаті дегрануляції вивільняються медіатори. Хемокіни служать найважливішими активаторами дегрануляції перерахованих клітин при алергічній реакції. Найбільшу селективну хемоатрактивну дію при алергічному запаленні має еотаксин, що належить до класу СС-хемокінів і взаємодіє з Сr3-рецепторами, які експресують на всіх вищезазначених клітинах, але найбільш виражені на еозинофілах. Еотаксин відповідальний за збільшення кількості й активацію еозинофілів при різних захворюваннях. Тому в клінічній практиці на сучасному етапі перспективним є визначення активності алергічного запалення за рівнями цитокінів, одним з яких є еотаксин.
Метою дослідження було удосконалення уявлень щодо окремих фенотипів захворювання шляхом встановлення ролі еотаксину в патогенезі АтД.
Матеріали та методи. Робота виконувалась на базі відділення дітей молодшого віку Обласного дитячого алергоцентру та консультативної поліклініки КЗОЗ «ОДКЛ № 1». У дослідженні брали участь 60 дітей основної групи. Критерії включення: вік дітей від 29 днів до 3 років, клінічні прояви АтД. Критеріями виключення були наявність ускладнень АтД, вад розвитку, інших хронічних захворювань; наявність будь-якого гострого захворювання, відсутність комплаєнсу з батьками. Контрольну групу становили 36 здорових дітей, рандомізованих за віком, без хронічних захворювань.
Верифікація діагнозу, клінічне обстеження пацієнтів проводилося згідно з«Уніфікованим клінічним протоколом первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Атопічний дерматит», затвердженим наказом МОЗ України від 4 липня 2016 р. № 670. Серед імунологічних показників визначали: лімфоцити CD3, CD4, CD8, CD16, CD22, CD25, фагоцитоз із латексом, фагоцитарне число, загальний комплемент СН 50, циркулюючі імунні комплекси (ЦІК), НСТ спонтанний, НСТ стимульований, IgA, IgM, IgG, IgE. Визначення рівнів сироваткового еотаксину проведено методом конкурентного ІФА за допомогою реактивів Human Eotaxin ELISA. Роботу будо проведено відповідно до етичних норм та наказів МОЗ України від 12 липня 2012 р. №523 та від 03 серпня 2012 р. № 616. Для проведення статистичної обробки результатів дослідження використовували програму STATISTICA 7.0, StatSoft, USA. Показники порівнювали з використанням непараметричних методів статистики, статистично достовірною вважали різницю між показниками при р < 0,05.
Результати. Обстежено 60 дітей, серед яких 38 (63%) хлопчиків і 22 (37%) дівчинки. За віком пацієнти були розділені наступним чином: від 2 міс (вік наймолодшої дитини – 60 днів) до 1 року – 19 (32%), від 1 до 2 років – 25 (41%) та від 2 до 3 років – 16 (27%) дітей. Усі пацієнти страждали на АтД і були розподілені за тяжкістю (в залежності від індексу SCORAD): з легким ступенем – 16 (27%), середнім – 21 (35%) та з тяжкими проявами – 23 (38%) дитини.
Встановлено медіану та інтерквартильні інтервали рівнів сироваткового еотаксину при легкому (32,10 [16,05–41,86] пг/мл), середньотяжкому (33,5 [27,9–80,94] пг/мл) та тяжкому (25,11 [18,14–54,42] пг/мл) перебігу АтД – не виявлено вірогідних різниць між групами та референтними значеннями групи контролю (46,05 [27,9–61,4] пг/мл). Були відокремлені хворі з високим (18 дітей – (50,2–189,78) пг/мл) і низьким (16 дітей – (2,79–19,54) пг/мл) рівнями еотаксину. Встановлено кореляційні зв’язки між рівнем еотаксину та клінічними ознаками АтД: загальною оцінкою за шкалою SCORAD (р = 0,01), поширеністю (р = 0,09), сумарною інтенсивністю морфологічних проявів (р = 0,01), еритемою (р = 0,01), ліхенізацією (р = 0,01), набряком/папулою (р = 0,06), мокнуттям/кірками (р = 0,06), екскоріаціями (р = 0,01), свербежем (р = 0,01) і порушеннями сну (р = 0,01). Виявлено вірогідне підвищення кількості CD3, CD4, CD8, CD16, CD22, CD25 лімфоцитів, IgG та загального IgE у групі дітей з високим рівнем еотаксину в порівнянні з пацієнтами з низьким рівнем еотаксину.
Висновки. Підвищений рівень еотаксину визначено у 30% хворих. У цих пацієнтів рівні даного медіатора асоційовані з тяжкістю загострення, що стало підґрунтям для відокремлення окремого фенотипу дерматиту та обумовлює наступні перспективи наукового пошуку.