27 грудня, 2023
Зв’язок кишечника та шкіри є ключовим фактором розвитку атопічного дерматиту
Атопічний дерматит (АД) – хронічне запальне захворювання шкіри, основними симптомами якого є почервоніння, набряк і сверблячі висипання. Частіше трапляється в людей із генетичною схильністю. Досі не виявлено єдиний етіологічний чинник, проте є певні кандидати. Наприклад, сприяти тяжкості захворювання можуть зміни складу мікробіоти кишечника; погіршити стан можуть фактори навколишнього середовища, такі як алергени та забруднення; негативно впливають генетичні варіації, пов'язані зі сприйнятливістю; і дієта, і фекальна трансплантація є багатонадійними стратегіями лікування. Згідно з оглядовою статтею, опублікованою в Міжнародному журналі молекулярних наук дослідниками з Університету Сан-Паулу, усвідомлення того, як ці фактори співвідносяться, має фундаментальне значення для кращого розуміння хвороби та служить основою для нових методів лікування.
Також відомий як атопічна екзема, АД вражає 7–10 % дорослих і 20–25 % дітей. Немає єдиної думки щодо того, яка стать страждає більше. У XXI столітті кількість випадків значно зросла. Гіпотеза, яка була запропонована для пояснення активного поширення захворювання у країнах, що розвиваються, полягає у відсутності впливу корисних бактерій, що може вплинути на дозрівання імунітету – важливого процесу, за допомогою якого імунна система розвиває відповідь після першого контакту з мікроорганізмами.
Автори огляду показують, що мікробіота кишечника перебуває у центрі останніх досліджень. Крім того, що вона відповідає за 70 % регуляції імунної системи, підтримку цілісності шкірного бар’єра та структури шлунково-кишкового тракту, а також контроль поглинання поживних речовин і енергетичного балансу, мікробіом кишечника безпосередньо пов’язаний зі шкірою через відповідну вісь. У статті представлені нещодавні докази того, що зміни мікробіома кишечника можуть сприяти патогенезу АД. Дослідження показали збільшення кількості Clostridium difficile, Escherichia coli та Staphylococcus aureus, а також зменшення кількості бактерій, таких як Bifidobacteria та Bacteroides, що виробляють коротколанцюгові жирні кислоти й цим регулюють запалення у кишковому мікробіомі пацієнтів з АД.
Що стосується генетики, останні роботи на цю тему включають загальногеномні дослідження, зосереджені на ідентифікації зв’язків між генетичними варіантами та важливими фенотипами, і на сьогодні виявлено кілька маркерів, які корелюють зі сприйнятливістю до АД та його прогресуванням. Найбільш добре встановленим фактором ризику AД є мутації в гені філагрину (FLG). Цей білок зв’язується з кератиновими волокнами в епітеліальних клітинах.
Джерело: https://www.mdpi.com/1422-0067/24/18/14322