27 грудня, 2024
Нове уявлення про патогенез та лікування синдрому Шегрена
Учені Нью-Йоркського університету наблизилися до розуміння причини аутоімунного синдрому Шегрена (СШ) завдяки новим відкриттям про роль сигналізації кальцію, регуляторних Т-клітин та інтерферону. У пацієнтів із СШ імунна система атакує залози, які виробляють слину і сльози, що призводить до сухості в роті та очах. Окрім цього, виділяють позазалозні симптоми: втому, біль у суглобах і м’язах, висипання, синдром Рейно та ураження легеневої тканини. Сьогодні лікарі недостеменно знають, що є ключовою ланкою патогенезу синдрому, тому при лікуванні переважно застосовують симптоматичну терапію.
Керівники останніх експериментів, Родріго Лакруз і Стефан Феске, детально досліджували слинні та слізні залози, а також імунні клітини хворих. Учені встановили дисфункцію регуляторних Т-клітин у лабораторних мишей, що призвело до важкого запалення, яке відповідає критеріям синдрому Шегрена: сухість в очах і роті, наявність аутоантитіл і лімфоцитів у слинних залозах. Під час подальшого аналізу клітин крові мишей і пацієнтів із СШ дослідники довели: ключовою проблемою є дисфункція регуляторних Т-клітин, яка може відбуватися різними шляхами. Головна функція регуляторних Т-клітин – контроль імунної системи й запобігання аутоімунітету.
Імовірний винуватець, що викликає симптоми патології, – інтерферон-γ. «Усе звелося до дефекту регуляторних Т-клітин і надмірної активації клітин, які виробляють запальний цитокін під назвою інтерферон-γ, – зазначає Феске. – Цей цитокін був абсолютно критичним для спричинення дисфункції слинних залоз у нашій мишачій моделі». Регуляторні Т-клітини зазвичай пригнічують інші імунні клітини, включно з тими, що секретують інтерферони. Коли дослідники на генетичному рівні позбавили гризунів цього цитокіну, то змогли покращити функцію слинних залоз.
Чи можуть ліки робити те саме? Щоб перевірити цю ідею, вчені звернулися до наявного препарату під назвою барицитиніб, який зараз використовується для лікування ревматоїдного артриту, алопеції, а останнім часом і для госпіталізованих пацієнтів із COVID-19. Барицитиніб є інгібітором JAK (янус-кінази), який зменшує запалення, пригнічуючи сигнали за допомогою рецептора інтерферону. Враховуючи успіх препарату в мишей із СШ, науковці вважають, що барицитиніб може бути кандидатом на лікування патології.
Аби визначити, чи результати, отримані на мишах, будуть реальними для людей, учені також досліджували зразки крові пацієнтів із синдромом. Використовуючи секвенування РНК для вивчення лейкоцитів, виявили сильну кореляцію між експресією генів у клітинах мишей і людей із хворобою Шегрена. Наступні кроки – вивчення безпечності та ефективності барицитинібу в людей.
Джерело: https://www.science.org/doi/10.1126/scitranslmed.ado4856