30 червня, 2026
Назальні віруси + рибавірин - унікальна терапевтична мішень за алергічного риніту
Алергічний риніт залишається одним із найпоширеніших хронічних захворювань верхніх дихальних шляхів, що істотно погіршує якість життя пацієнтів. Незважаючи на широке застосування інтраназальних глюкокортикостероїдів, антигістамінних препаратів та алерген-специфічної імунотерапії, у частини хворих контроль симптомів залишається недостатнім. Нове дослідження, опубліковане в журналі Signal Transduction and Targeted Therapy, пропонує принципово інший погляд на патогенез захворювання, пов'язуючи розвиток алергічного риніту з вірусами, які постійно є у порожнині носа.
Науковці встановили, що коменсальні назальні віруси, які не спричиняють клінічно вираженої інфекції, здатні активувати рецептори вродженого імунітету. Наслідком цього стає посилення продукції інтерферонів І типу та накопичення специфічної субпопуляції нейтрофілів, асоційованих з інтерфероновою відповіддю. Ці клітини активно формують позаклітинні нейтрофільні пастки (NETs), які підтримують алергічне запалення слизової оболонки та стимулюють продукцію цитокінів другого типу, зокрема інтерлейкінів IL-4, IL-5 і IL-13.
У моделях алергічного риніту в мишей щоденне інтраназальне введення рибавірину протягом семи днів призводило до значного зменшення кількості вірусів у носовій порожнині. Водночас учені спостерігали зменшення чхання, свербежу, еозинофільної інфільтрації слизової оболонки та концентрації інтерферонів і ключових прозапальних цитокінів. Аналогічний ефект продемонстрував і фавіпіравір, що додатково підтвердило роль вірусів у підтриманні патологічного процесу. Навпаки, введення інтерферону α1b посилювало прояви захворювання, тоді як блокування компонентів інтерферонового сигнального шляху сприяло їхньому зменшенню.
Отримані експериментальні результати стали підставою для проведення одноцентрового рандомізованого плацебо-контрольованого дослідження другої фази R-STAR (Ribavirin-Spray Therapy for Allergic Rhinitis). До нього включили 42 пацієнтів з алергічним ринітом, які протягом чотирьох тижнів отримували інтраназальний спрей із рибавірином або плацебо. Лікування супроводжувалося достовірним покращенням загального показника назальних симптомів (Total Nasal Symptom Score, TNSS), а також результатів тесту контролю риніту (Rhinitis Control Assessment Test, RCAT) і візуальної аналогової шкали. У змивах із порожнини носа відзначали зниження концентрації IL-4, IL-5, IL-13, IL-17A та активності NETs, що супроводжувалося суттєвим зменшенням вірусного навантаження.
Найбільш виражений клінічний ефект спостерігали в пацієнтів із тяжчим перебігом захворювання або високою кількістю назальних коменсальних вірусів. Частина терапевтичного ефекту зберігалася навіть через рік після завершення чотиритижневого курсу лікування. Водночас серйозних небажаних явищ або тяжких побічних реакцій, пов'язаних із застосуванням рибавірину, не зареєстрували.
Результати дослідження свідчать, що назальний віром може бути важливим компонентом патогенезу алергічного риніту та перспективною терапевтичною мішенню. Якщо ефективність і безпека такого підходу підтвердяться у великих багатоцентрових дослідженнях третьої фази, противірусна терапія може доповнити сучасні методи лікування, особливо в пацієнтів із недостатнім контролем симптомів.
Джерело: https://www.nature.com/articles/s41392-026-02744-y