19 серпня, 2026
Чи потрібно рутинно застосовувати антигістамінні препарати за атопічного дерматиту: результати масштабного метааналізу
Антигістамінні препарати широко застосовують як додаткову терапію атопічного дерматиту, хоча механізми свербежу за цього захворювання переважно не залежать від гістаміну. Новий систематичний огляд і мережевий метааналіз, підготовлений у межах оновлення рекомендацій Американської академії алергії, астми та імунології (AAAAI) і Американського коледжу алергії, астми та імунології (ACAAI), ставить під сумнів доцільність рутинного призначення таких засобів.
Учені проаналізували 47 рандомізованих контрольованих досліджень за участю 6230 дітей і дорослих, переважно з атопічним дерматитом середнього та тяжкого ступенів. У роботах оцінювали додавання пероральних блокаторів H1- та H2-рецепторів, стабілізаторів опасистих клітин або їхніх комбінацій до базового лікування, зокрема емолентів і топічних кортикостероїдів. Основними кінцевими точками були тяжкість дерматиту та свербежу, порушення сну, загострення, якість життя і небажані явища.
За результатами аналізу, блокатори H1-рецепторів, імовірно, забезпечують лише невелике зменшення тяжкості дерматиту та свербежу, яке не досягає клінічно значущого рівня. Доказів істотного впливу на порушення сну або частоту загострень також недостатньо. Отже, навіть якщо окремий пацієнт суб’єктивно відзначає покращення після прийому препарату, очікувати вираженого контролю основних проявів атопічного дерматиту від антигістамінної терапії не варто.
Окреме питання – застосування препаратів першого покоління, зокрема дифенгідраміну, гідроксизину та хлорфеніраміну. Через здатність проникати крізь гематоенцефалічний бар’єр вони чинять седативну та інші центральні ефекти. Метааналіз показав, що такі засоби, імовірно, збільшують сонливість і когнітивні порушення, а також можуть підвищувати вірогідність припинення лікування через побічні реакції. Тобто покращення сну за рахунок седативної дії не слід автоматично трактувати як лікування самого атопічного дерматиту.
Ці результати остаточно узгоджуються із сучасним розумінням патофізіології свербежу за екземи. На відміну від кропив’янки, де гістамін відіграє ключову роль, за атопічного дерматиту значна частина свербежу реалізується гістаміннезалежними нейроімунними механізмами. Тому блокада H1-рецепторів не повинна розглядатися як універсальний спосіб контролю цього симптому.
Практичний висновок для лікарів полягає у відмові від автоматичного призначення пероральних антигістамінних як складової стандартної терапії атопічного дерматиту. Особливо обережним слід бути із седативними препаратами першого покоління, коли їхня потенційна шкода може переважати мінімальну користь.
Джерело: https://www.bmj.com/content/394/bmj-2026-100163