22 лютого, 2019
Монотерапія тікагрелором після АКШ
Результати дослідження TiCAB продемонстрували відсутність переваги при монотерапії тікагрелором у порівнянні з аспірином через 1 рік після аортокоронарного шунтування (АКШ).
Науковцями було висловлено припущення, що більш інтенсивне інгібування тромбоцитів може знизити ризик непрохідності трансплантата, який досягає максимуму в перший рік і пов’язаний із серйозними небажаними явищами.
У дослідженні DACAB, представленому на AHA 2017, подвійна антитромбоцитарна терапія (DAPT) тікагрелором у поєднанні з аспірином значно поліпшила прохідність трансплантата підшкірної вени через 1 рік після АКШ порівняно з монотерапією аспірином. Однак не було ніякого позитивного результату від монотерапії тікагрелором.
Подвійне сліпе дослідження TiCAB було проведене в 26 центрах. Дослідники порівнювали тікагрелор у дозі 90 мг 2 р/день з аспірином у дозі 100 мг 1 р/день упродовж 1 року після АКШ.
Більшість з 1859 досліджуваних були чоловіками (85%), мали ураження 3 коронарних судин (92%) і стабільну стенокардію (69%). Прихильність до призначених медикаментів становила 85% в обох групах у кінці дослідження.
Частота серцевих подій для первинної кінцевої точки серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда (ІМ), інсульту або повторної реваскуляризації становила 9,7% з тікагрелором і 8,2% з аспірином (коефіцієнт ризику 1,19; 95% ДІ 0,87-1,62; р=0,27).
Групи тікагрелору й аспірину мали подібні показники щодо кровотеч (3,7 проти 3,2% відповідно; відносний ризик (ВР) 1,17; 95% ДІ 0,71-1,92; р=0,53).
Смертність від усіх причин також була однаковою в обох групах (2,4 проти 2,5%; р=0,89).
Дослідники не виявили жодних тенденцій на користь тікагрелору в будь-якій підгрупі.
Існують побоювання щодо безпеки призначення тікагрелору при АКШ. Результати проведеного дослідження показали, що вони неактуальні для монотерапії цим препаратом.
http://www.webcardio.org
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 23 (444), грудень 2018 р.