2 квітня, 2021
Ефективність фіксованої комбінації лозартану з гідрохлортіазидом у пацієнтів з АГ
Призначення комбінації антигіпертензивних препаратів показане більшості хворих на АГ, оскільки покращує прихильність до лікування, є більш спрощеним і зручнішим терапевтичним алгоритмом, що підтверджено ширшим застосуванням. У європейських рекомендаціях щодо ведення пацієнтів з АГ 2018 р. перевагу надано поєднанню кількох лікарських засобів в одній таблетці. Однією з найбільш вивчених є комбінація блокатора рецепторів ангіотензину та діуретика.
У межах лікування АГ в загальній популяції хворих широко використовують гідрохлортіазид (ГХТЗ). Це добре відомий діуретик, що демонструє виразну гіпотензивну дію, знижує ризик серцево-судинних катастроф та смертності. Препарат чинить помірний діуретичний і суттєвий гіпотензивний ефекти, посилюючи виведення іонів натрію, калію, хлору й води, а також зменшує чутливість судинної стінки до вазоконстрикторних впливів.
Фіксована комбінація лозартану та ГХТЗ впливає на різні ланки патогенезу АГ, забезпечуючи максимальну ефективність комплексного лікарського засобу. Оскільки ГХТЗ має відтерміновану гіпотензивну дію порівняно з лозартаном, таке поєднання препаратів забезпечує не тільки швидке, але й подовжене (порівняно з монотерапією лозартаном) зниження АТ.
На додачу, для лозартану та його комбінації з ГХТЗ отримані переконливі докази ефективності щодо контролю АТ протягом доби, а також як профілактики інсульту. У японському дослідженні SALT-VAT (2011) пацієнтів з АГ переводили з фіксованої комбінації лозартан + ГХТЗ на валсартан + ГХТЗ і назад. Підвищення середньодобового АТ при переході на комбінацію з валсартаном, з огляду на ймовірність розвитку інсульту і летальних випадків, призводило до зростання ризику смерті на 10%, інсультів – на 15%, зокрема «німих» – у 1,5 рази.
Ризик інсульту визначається не лише середньодобовим АТ, але також його небезпечними коливаннями протягом доби. Згідно з даними метааналізу 17 досліджень, підвищення АТ навіть на 10 мм рт. ст. у ранкові години (за 2 год до пробудження і протягом 2 год після) асоційоване з підвищенням ризику інсульту на 11%. У дослідженні MAPPY терапія комбінацією лозартану і ГХТЗ, за даними добового моніторування АТ, дозволила досягти контролю ізольованої ранкової АГ у 81,8% хворих. Кращий контроль ранкового АТ трансформується у максимальне зниження ризику мозкових катастроф.
Адаптовано за Y. Shiga et al., Internal Medicine, 2011; H. Kai et al., Clinical and Experimental Hypertension, 2015.
Довідка «ЗУ»
Лозартан є одним із перших блокаторів рецепторів ангіотензину II, що знайшов своє широке застосування в лікуванні хворих на АГ починаючи з 1989 р. Висока ефективність, відмінна переносимість і низька частота побічних ефектів роблять його привабливим лікарським засобом для застосування в повсякденній клінічній практиці.
Відомо, що позитивні клінічні ефекти лозартану пов’язані з його здатністю впливати на активність РАС і сигнальні шляхи TGF-β. Це дає змогу використовувати препарат для лікування як АГ, так і супутніх станів та патологій: новоутворень, гіперурикемії, хронічного обструктивного захворювання легень і дифузних хвороб печінки.
Тематичний номер «Кардіологія, Ревматологія, Кардіохірургія» № 1 (74) 2021 р.