23 червня, 2021
Прогностичні маркери смертності у пацієнтів із фібриляцією передсердь
Фібриляція передсердь (ФП) пов’язана з високим ризиком серцево-судинної смерті та смерті від усіх причин навіть за проведення ефективної антикоагуляції. Суперечливо, які стани, включно із супутніми захворюваннями та самою ФП, сприяють цій летальності. Для подальшого роз'яснення цих питань, на основі даних проспективного довгострокового реєстру Німецької мережі фібриляції передсердь (German Atrial Fibrillation NETwork - AFNET), були кількісно визначені основні детермінанти довгострокової смертності у невідібраній когорті хворих на ФП.
Michael Nabauer et al. створили великий національний реєстр пацієнтів з ФП. Базові характеристики пацієнтів оцінювали як предиктори смертності за допомогою регресії Кокса та С-індексів для визначення прогностичної сили. Річна смертність була найвищою в перший рік (6,2%), у подальшому дещо знижувалася, проте все ж залишалася високою (5,2% серед чоловіків та 5,5% серед жінок).
З 8833 пацієнтів з ФП у цьому дослідженні 5440 (61,6%) були чоловічої статі. Середній вік на початок спостереження становив 66,3 ± 11,1 р. для чоловіків та 71,4 ± 10,0 – для жінок. Тип ФП був пароксизмальним у 31,4% пацієнтів, стійким у 20,2%, постійним у 35,4%, першим епізодом у 10,5% та класифікованим як невідомий у 2,5%. Під час спостереження (45 345 пацієнт-років) померло 2492 (28,2%) пацієнта. Загальна смертність була однаковою серед чоловіків та жінок (5,4 смерті на 100 пацієнто-років у чоловіків, 5,6 смертності на 100 пацієнто-років у жінок). Основною причиною смерті були серцево-судинні хвороби у 38,0% (n = 948). Загалом, 31,0% (n = 772) смертей були класифіковані як кардіальні за походженням, в основному спричинені або серцевою недостатністю (15,1%; n = 377), або раптовою серцевою смертю (12,1%; n = 302). Причину смерті класифікували як судинну у 7,1% [n = 176; включаючи n = 96 цереброваскулярних подій (3,9%)], некардіоваскулярну в 37,1% (n = 924) та невідому – у 24,9% (n = 620). Залежність від віку та статі була різною. Так, смертність у нижчому віковому діапазоні була вищою серед чоловіків, але різко зростала у старшому віці серед жінок.
Слід зазначити, що в учасників дослідження з ФП та добре керованою антикоагуляцією, більшість смертей були спричинені серцево-судинними причинами, тоді як лише незначна частина смертей була пов'язана з емболічними ускладненнями ФП.
Важливим висновком є й те, що оцінка за шкалою CHA2DS2-VASc включає багато прогностичних серцево-судинних маркерів і, отже, може служити предиктором смертності при ФП. Смертність від усіх причин поступово зростала із збільшенням показників CHA2DS2-VASc на вихідному рівні, що відповідало накопиченню супутніх захворювань.
У цьому аналізі різні клінічні типи ФП на вихідному рівні служать еталоном для постійної присутності (постійної ФП) або фактичної відсутності ФП (пароксизмальної ФП). Незважаючи на те, що останні публікації свідчать, що більш розвинені хронічні форми ФП можуть бути пов'язані з вищою смертністю, ніж пароксизмальні ФП, дане дослідження демонструє, що коригування коваріатів при багатоваріантній регресії майже повністю (на 84%) усуває цю залежність. Це вказує на те, що смертність від ФП значною мірою визначається супутніми захворюваннями. Таким чином, тип фібриляції передсердь може бути відображенням кількості та тяжкості цих станів. Отже, конкретний клінічний електричний прояв ФП або втручання, спрямовані на відновлення синусового ритму, навряд чи матимуть значний вплив на смертність.
Отже, смертність у пацієнтів з ФП залишається високою, навіть за ефективної антикоагуляції. Супутні серцево-судинні та несерцеві захворювання, а не безпосередньо ФП, можуть пояснити більшість цієї підвищеної летальності. Оцінка CHA2DS2-VASc була потужним прогностичним маркером смертності від усіх причин у популяції пацієнтів, які взяли участь у дослідженні. Дані цього ґрунтовного аналізу свідчать про те, що лікування супутніх захворювань, а не спроби контролювати ритм, можуть стати ключем до поліпшення прогнозу хворих на ФП.