Головна Новини Кардіологія та кардіохірургія Рандомізоване контрольоване дослідження ефективності та доцільності інтервального голодування у хворих із атеросклеротичними та метаболічними порушеннями

16 вересня, 2021

Рандомізоване контрольоване дослідження ефективності та доцільності інтервального голодування у хворих із атеросклеротичними та метаболічними порушеннями

Рандомізоване контрольоване дослідження ефективності та доцільності інтервального голодування у хворих із атеросклеротичними та метаболічними порушеннями

Актуальність дослідження

Холестерин ліпопротеїнів низької щільності (ХС ЛПНЩ) є предиктором розвитку серцево-судинних захворювань і може бути знижений за допомогою інтервального голодування. Однак у деяких дослідженнях повідомлялося, що голодування підвищує рівень ХС ЛПНЩ, проте у жодному дослідженні ХС ЛПНЩ не оцінювався як первинна кінцева точка. У цьому рандомізованому контрольованому дослідженні оцінювався вплив низькочастотного інтервального голодування на рівень ЛПНЩ та інших біомаркерів.

Методи дослідження

У дослідженні взяли участь дорослі особи віком 21–70 років, які не приймали статини, мали помірно підвищений рівень ХС ЛПНЩ, ≥ 1 ознаки метаболічного синдрому або діабету 2 типу і не вживали протидіабетичних препаратів (N = 103). 24-годинне голодування із вживанням тільки води проводилося двічі на тиждень протягом 4 тижнів, потім один раз на тиждень протягом 22 тижнів; у контрольній групі учасники харчувалися ad libitum. Первинним результатом був 26-тижневий показник зміни рівня ХС ЛПНЩ. Вторинними кінцевими точками (які вимагають p ≤ 0,01) були 26-тижневі зміни в оцінці гомеостатичної моделі інсулінорезистентності (HOMA-IR), шкали метаболічного синдрому (MSS), нейротрофічного фактора головного мозку (BDNF) та загального індексу загальної когнітивної спроможності MicroCog (GCPi).

Результати

Учасники експериментальної (з переривчастим голодуванням (n = 50) і контрольної групи (n = 53)) були віком 49,3 ± 12,0 і 47,0 ± 9,8 років, переважно жінки (66,0 % і 67,9 %), мали надлишкову вагу (103 ± 24 і 100 ± 21 кг) і помірне підвищення рівня ЛПНЩ (124 ± 19 і 128 ± 20 мг/л). Вибірку становив 71 учасник, з яких 38 голодували, а 33 були у контрольній когорті. Інтервальне голодування не змінило рівень ЛПНЩ (0,2 ± 16,7 мг/дл) у порівнянні з контролем (2,5 ± 19,4 мг/дл; p = 0,59), але поліпшило наступні показники: HOMA-IR (- 0,75 ± 0,79 проти 0,10 ± 1,06; p = 0,004) і MSS (-0,34 ± 4,72 проти 0,31 ± 1,98, p = 0,006). Проте варто зазначити, що показники нейротрофічного фактора головного мозку (BDNF) (p = 0,58), GCPi (p = 0,17) і маса тіла (-1,7 ± 4,7 кг проти 0,2 ± 3,5 кг, p = 0,06) не змінилися.

Висновки

Низькочастотний режим інтервального голодування не знижував рівень ЛПНЩ і не поліпшував когнітивні функції, але значно знижував показники інсулінорезистентності (HOMA-IR) та метаболічного синдрому (MSS).

Джерело: Randomized Controlled Trial of Once-Per-Week Intermittent Fasting for Health Improvement: The WONDERFUL Trial