6 жовтня, 2021
Систолічний артеріальний тиск не впливає на серцево-судинні події у пацієнтів із серцевою недостатністю, які отримують емпагліфлозин
Інгібітори натрій-залежного ко-транспортера глюкози 2 (НЗКТГ-2) чинять помірну дію щодо основних несприятливих серцево-судинних подій у пацієнтів зі встановленим атеросклеротичним кардіоваскулярним захворюванням, а також можуть знижувати кількість госпіталізацій із приводу серцевої недостатності (СН) та прогресування ниркової недостатності.
Крім цих позитивних ефектів, НЗКТГ-2 знижують добовий артеріальний тиск (АТ) у пацієнтів із цукровим діабетом. Проте цей ефект зниження АТ викликає занепокоєння в осіб із СН, особливо тому, що від 15 до 20 % зазначених пацієнтів мають низький систолічний АТ (САТ), отже, схильні до вищого ризику госпітальної та постгоспітальної летальності.
Емпагліфлозин знижує ризик серцево-судинної смерті або госпіталізації у пацієнтів із СН та зниженою фракцією викиду (ФВ), але його вплив на САТ був невідомий.
У спробі оцінити, чи впливає вихідний САТ на результати, пов'язані із застосуванням емпагліфлозину, міжнародною групою під керівництвом дослідників із Саарландського університету (Німеччина) було проведено дослідження впливу вихідних значень САТ на серцево-судинну смертність та госпіталізації із приводу СН.
Пацієнти із хронічною СН та ФВ ˂ 40 % були рандомізовані у співвідношенні 1 : 1 для прийому емпагліфлозину (10 мг/добу) або плацебо на додаток до їх звичайної терапії СН протягом 16 місяців. Для дослідження пацієнти були згруповані відповідно до їх вихідних значень САТ: < 110 мм рт. ст. (928 пацієнтів), 110–130 мм рт. ст. (1755 пацієнтів), > 130 мм рт. ст. (1047 пацієнтів).
Первинною кінцевою точкою був вплив САТ на ефекти емпагліфлозину щодо серцево-судинної смерті або госпіталізації із приводу СН. Також досліджували швидкість зниження розрахункової швидкості клубочкової фільтрації та вплив емпагліфлозину на САТ.
У порівнянні із плацебо, терапія емпагліфлозином значно знижувала ризик серцево-судинної смерті в усіх групах САТ. Щодо госпіталізацій із приводу СН, то хоча їх частота при прийомі емпагліфлозину знизилася у порівнянні із плацебо, це було значущим тільки для пацієнтів із середнім (110–130 мм рт. ст.) САТ.
Вихідний рівень САТ не впливав на ефективність емпагліфлозину щодо зменшення ризику виникнення СН або ниркових подій. До того ж, при лікуванні емпагліфлозином у пацієнтів із САТ < 110 мм рт. ст. не спостерігалося збільшення частоти симптоматичної гіпотензії.
Автори дійшли висновку, що емпагліфлозин знижує ризик смерті від серцево-судинних захворювань і кількість госпіталізацій із приводу СН, при цьому цей ефект проявляється незалежно від вихідного САТ.