8 квітня, 2024
Свинячі серця, збережені поза організмом понад 24 години, дають надію багатьом людям, які потребують трансплантації
Через 56 років після першої трансплантації серця від людини до людини щороку у всьому світі пересаджують понад 5000 цих життєво необхідних органів. Але цієї кількості недостатньо, щоби подарувати нове серце кожному, хто його потребує, оскільки в будь-який момент близько 50 000 осіб необхідна трансплантація. Сучасним «золотим стандартом» для донорських сердець є холодне статичне зберігання (CSS) - на льоду до моменту трансплантації. Трансплантація є найбільш успішною, коли CSS триває менше шести годин, до того як серце або його кровоносні судини зазнають пошкодження. Інколи можливі періоди до 12 годин, але вони вимагають механічної підтримки життя, наприклад, екстракорпоральної мембранної оксигенації (ЕКМО) реципієнта протягом кількох днів. Продовження періоду зберігання понад 6 годин без потреби в ЕКМО було би проривом у медицині.
Нові дослідження, опубліковані в журналі Frontiers in Cardiovascular Medicine, показали, що трансплантовані свинячі серця можуть бути живими поза організмом протягом більше 24 годин в разі використання процесу, який називається нормотермічною перфузією серця ex-vivo (NEHP). Це означає, що серця, відібрані від донора, зберігаються в частково фізіологічному стані при кімнатній температурі шляхом перекачування через них збагаченої киснем і поживними речовинами рідини (перфузату), отриманої із плазми крові, до трансплантації. Ліки та стовбурові клітини, що відновлюють тканини, можуть бути доставлені до серця через перфузат. На сьогодні єдиним варіантом NEHP, схваленим для клінічного використання Управлінням із контролю за продуктами й ліками США, є Transmedics-OCS, який, як і CSS, обмежений шістьма годинами.
Учені підтримували живими серця 40 свиней протягом різних періодів за допомогою експериментальних варіантів NEHP. Наприклад, перфузатом для всіх донорських сердець був розчин плазми крові й упакованих еритроцитів (від додаткових здорових свиней), електролітів, глюкози та антибіотиків. Перфузат прокачували через серце із середньою швидкістю 0,7 мл на хвилину на грам ваги серця і замінювали кожні 60 хвилин.
Усі контрольні серця загинули у період від 10 до 24 годин після вилучення від донора, тоді як усі серця, які підтримувалися за допомогою модифікацій стандартного NEPH, вижили протягом повних 24 годин. Автори дійшли висновку, що гемофільтрація, плазмообмін і переривчаста перфузія лівого передсердя є основними вдосконаленнями, які дозволяють зберігати серця довше одного дня. Який із трьох останніх методів є найкращим, поки зарано відповісти. Ця робота може зрештою збільшити пул донорів, і вчені зараз розпочинають експерименти з людськими серцями. Основною проблемою для клінічного застосування є валідація методів на людях. Із цією метою почали працювати з людськими серцями, які не використовують для трансплантації.
Джерело: https://www.frontiersin.org/articles/10.3389/fcvm.2024.1325169/full