26 травня, 2026
Схуднення не покращило перебіг фібриляції передсердь у літніх пацієнтів: результати дослідження LOSE-AF
Фібриляція передсердь (ФП) залишається найпоширенішою клінічно значущою аритмією у світі та одним із провідних чинників серцево-судинної смертності. Надлишкова маса тіла давно розглядається як один із модифікованих факторів ризику розвитку ФП, а результати попередніх досліджень у молодших пацієнтів свідчили, що схуднення може зменшувати симптоми аритмії та покращувати контроль ритму. Однак ефективність такого підходу у старших пацієнтів із уже сформованою персистентною формою захворювання залишалася недостатньо вивченою.
Саме цій проблемі присвячене рандомізоване клінічне дослідження LOSE-AF, результати якого опубліковані у виданні JAMA. У випробуванні взяли участь 118 пацієнтів віком 60–85 років із надмірною масою тіла або ожирінням та персистентною фібриляцією передсердь, яким планували проведення електричної кардіоверсії. Учасників рандомізували до двох груп: інтенсивної програми зниження маси тіла або стандартного ведення. Інтервенція тривала вісім місяців і включала низькокалорійну дієту, оптимізацію харчування, поведінкову підтримку та регулярне консультування фахівців.
Результати підтвердили, що структуроване дієтичне втручання є ефективним навіть у літніх пацієнтів. Через вісім місяців середнє зниження маси тіла у групі втручання становило майже 10 % від початкової, тоді як у контрольній групі – 3 %. Важливо, що така втрата ваги не супроводжувалася погіршенням фізичної працездатності або серйозними побічними ефектами, що особливо актуально для пацієнтів старшого віку з високим кардіоваскулярним ризиком.
Проте очікуваного впливу на перебіг самої аритмії дослідники не зафіксували. Зниження маси тіла не призвело до статистично значущого покращення симптомів ФП за шкалою Atrial Fibrillation Severity Scale (AFSS), не зменшило аритмічне навантаження та не вплинуло на частоту рецидивів. Також не виявлено суттєвих змін структурних параметрів серця за даними магнітно-резонансної томографії, показників ремоделювання міокарда або ключових біомаркерів, зокрема високочутливого С-реактивного білка, рівня холестерину та систолічного артеріального тиску.
Дослідники припускають, що в пацієнтів старшого віку з уже сформованою персистентною ФП патологічні зміни в міокарді можуть бути занадто вираженими для зворотного розвитку лише за рахунок схуднення. На відміну від молодших пацієнтів із ранніми стадіями аритмії, у цій когорті структурне та електрофізіологічне ремоделювання передсердь, імовірно, стає менш чутливим до метаболічних змін.
Попри відсутність впливу на симптоми ФП, результати LOSE-AF мають важливе клінічне значення. Дослідження демонструє, що контроль маси тіла в літніх пацієнтів є безпечним і досяжним, однак не може розглядатися як єдина ефективна стратегія контролю персистентної аритмії. Здобуті дані підкреслюють необхідність більш комплексного підходу до лікування ФП, який поєднуватиме модифікацію способу життя, контроль супутніх захворювань та сучасні методи контролю ритму.
Джерело: https://jamanetwork.com/journals/jama/fullarticle/2849332