27 серпня, 2026
Антикоагулянти за фібриляції передсердь можуть сповільнювати когнітивний спад унаслідок хвороби Альцгеймера
Фібриляція передсердь (ФП) часто супроводжує хворобу Альцгеймера (ХА): за даними популяційних досліджень, приблизно в кожного п’ятого пацієнта на момент встановлення діагнозу деменції виявляють ФП. Окрім клінічно маніфестних інсультів, аритмія може впливати на мозок через гіпоперфузію, мікроемболізацію та мікрокрововиливи. Тому питання, чи здатна антикоагулянтна терапія впливати не лише на ризик інсульту, а й на прогресування когнітивних порушень, має практичне значення.
Науковці Каролінського інституту (Швеція) проаналізували дані шведського національного реєстру когнітивних розладів SveDem і включили у дослідження 7308 пацієнтів із ХА та ФП. Їх порівняли за трьома стратегіями: лікування новими пероральними антикоагулянтами (НОАК), лікування варфарином та відсутність антикоагулянтної терапії. Когнітивну функцію оцінювали за стандартизованою шкалою Mini-Mental State Examination (MMSE) у динаміці.
У пацієнтів, які отримували НОАК, когнітивне зниження відбувалося повільніше, ніж у тих, хто приймав варфарин або не отримував антикоагулянтів. Різниця становила трохи більше 0,2 бала MMSE на рік. На рівні окремого року це невеликий ефект, однак при тривалому спостереженні навіть така різниця потенційно може впливати на темп втрати когнітивних функцій. Автори припускають, що один із можливих механізмів пов’язаний зі зменшенням тромбоемболічного ушкодження мозку та покращенням церебральної перфузії.
Переваги НОАК не обмежувалися когнітивними показниками. Порівнюючи з відсутністю антикоагуляції, їхнє застосування асоціювалося із нижчим ризиком смерті, інсульту, тромбоемболічних подій і переломів. Варфарин також був пов’язаний із меншою частотою смерті, інсульту та тромбозів, проте супроводжувався вищим ризиком великих кровотеч. Така різниця особливо важлива в пацієнтів із ХА, для яких ризик травм, порушення прихильності до лікування і труднощі контролю терапії можуть ускладнювати ведення ФП.
Водночас результати не доводять, що НОАК безпосередньо сповільнюють нейродегенеративний процес. Дослідження було спостережним, а вибір антикоагулянта міг залежати від клінічних характеристик пацієнта, які не вдалося повністю врахувати; частина хворих також могли змінювати препарати під час спостереження. Крім того, попередні рандомізовані дослідження в пацієнтів із ФП без деменції не продемонстрували однозначної когнітивної переваги антикоагулянтів.
Для клініциста ці дані радше доповнюють, ніж змінюють основну логіку лікування ФП: антикоагуляція залишається методом профілактики інсульту, а не терапією ХА. Водночас можливий додатковий нейрокогнітивний ефект НОАК заслуговує на перевірку у проспективних рандомізованих дослідженнях.
Джерело: https://academic.oup.com/eurheartj/advance-article/doi/10.1093/eurheartj/ehag584/8758725?login=false