14 грудня, 2021
Колір шкіри урізноманітнює клінічні прояви атопічного дерматиту
Клінічна картина атопічного дерматиту за кольором шкіри сильно варіює, що може створювати проблеми для клініцистів.
«Ми бачимо дуже гетерогенні та широкі клінічні прояви у різних групах пацієнтів», – сказав Ендрю Ф. Алексіс, професор клінічної дерматології медичної школи Корнелльського університету (США) під час доповіді на 3-й щорічній конференції, присвяченій новітнім підходам до діагностики і лікування атопічного дерматиту (11–13 грудня 2021 р., м. Чикаго, онлайн).
Деякі з цих відмінностей можуть бути пов’язані з популяційними варіаціями функції шкірного бар’єра, імунологічними, генетичними факторами, факторами навколишнього середовища, а також із деякими соціально-економічними факторами, які взаємодіють між собою, викликаючи варіації клінічної картини та загального впливу захворювання.
Зокрема, ліхеноїдний варіант атопічного дерматиту характеризується фіолетовим відтінком та іншими ознаками, які нагадують плоский лишай, і, як повідомляється, частіше зустрічається в осіб африканського походження. Проспективне дослідження близько 1000 пацієнтів з атопічним дерматитом, які спостерігалися протягом 2 років у дерматологічній клініці на південному сході Нігерії, показало, що 54 % із них мали папульозні ліхеноїдні ураження. Крім того, у 51 % спостерігався підвищений вміст еозинофілів у крові, особливо у пацієнтів із тяжким захворюванням.
Доповідач додав, що псоріазоподібні особливості були зареєстровані у дослідженнях східноазіатських популяцій з атопічним дерматитом. Ці бляшки можуть бути більш чітко відмежованими і мати клінічні та гістологічні ознаки, які нагадують псоріаз.
Своєю чергою, однією спільною ознакою для всіх пацієнтів із кольоровою шкірою є ризик довготривалих пігментних наслідків у вигляді гіперпігментації або гіпопігментації. У дуже важких випадках тривалого перебігу із хронічною екскоріацією аж до розриву шкіри, ерозією шкіри, що спричиняє постійне пошкодження меланоцитів, можна спостерігати диспігментацію, яка нагадує вітіліго. Можна також побачити гіпопігментацію як наслідок застосування місцевих кортикостероїдів, особливо тих, що належать до класу I або II та використовуються протягом тривалого часу.
Професор Алексіс зазначив, що затримки у лікуванні та недостатнє лікування можуть сприяти підвищенню ризику пігментних та інших довгострокових наслідків. «Нові методи лікування обіцяють покращити результати у пацієнтів з атопічним дерматитом, – додав він. – Існує кілька post-hoc досліджень, які вивчали потенційні відмінності у безпеці та ефективності агентів, які нещодавно були схвалені. Нам явно потрібно більше даних, щоб краще зрозуміти, чи є потенційні расові або етнічні відмінності».
Джерело: https://www.medscape.com/viewarticle/964651?src=