11 жовтня, 2023
Аналізи крові столітніх людей дають натяки на секрети довголіття
Столітні люди, які раніше вважалися рідкістю, стали звичним явищем. Справді, вони є найшвидше зростаючою демографічною групою населення світу, чисельність яких приблизно подвоюється кожні десять років із 1970-х років.
У новому дослідженні, яке є найбільшим на сьогодні, порівнюються профілі певних біомаркерів, виміряні протягом життя серед людей із винятковою тривалістю життя та молодших учасників. Також науковці дослідили зв’язок між результатами аналізів людей, які прожили до 65 років, та шансом стати столітнім. Наукова розвідка включала дані 44 000 шведів, які пройшли оцінку стану здоров’я у віці 64–99 років – вони були зразком так званої когорти Amoris. У подальшому за цими учасниками спостерігали, згідно з даними шведського реєстру, протягом 35 років. Серед них 1224 особи, або 2,7 %, дожили до 100 років. У переважній більшості (85 %) столітні люди – це жінки.
В аналіз було включено 12 біомаркерів крові, пов’язаних із запаленням, метаболізмом, функцією печінки та нирок, а також потенційним недоїданням і анемією. В попередніх дослідженнях усе це було поєднано зі старінням або смертністю. Біомаркером, пов’язаним із запаленням, була сечова кислота – продукт життєдіяльності організму, який утворюється при перетравлюванні певної їжі. Також оцінювали маркери, пов’язані з метаболічним статусом і функцією, включно із загальним холестерином і глюкозою, крім того, показники, пов’язані із функцією печінки, такі як аланінамінотрансфераза (Alat), аспартатамінотрансфераза (Asat), альбумін, гамма-глутамілтрансфераза (GGT), лужна фосфатаза (Alp) і лактатдегідрогеназа (LD). Враховували і рівні креатиніну – маркера, пов’язаного із функцією нирок, а також заліза та загальної залізозв’язувальної здатності (TIBC) як маркерів, пов’язаних з анемією. Окрім цього, досліджували альбумін як показник, пов’язаний із харчуванням.
Науковці виявили, що в цілому ті, хто дожив до свого сторіччя, як правило, мали нижчі рівні глюкози, креатиніну та сечової кислоти, починаючи із шістдесяти років. Хоча медіанні значення для більшості біомаркерів у столітніх і трохи молодших людей суттєво не відрізнялися, довголітні рідко демонстрували надзвичайно високі або низькі значення.
Навіть якщо відмінності, які виявили, загалом були досить незначними, вони свідчать про потенційний зв’язок між метаболічним здоров’ям, харчуванням і винятковим довголіттям. Дослідження, однак, не дозволяє зробити висновки про те, які фактори способу життя або гени відповідають за значення біомаркерів. Проте розумно вважати, що такі фактори, як харчування та споживання алкоголю, відіграють певну роль. Слідкувати за показниками нирок і печінки, а також глюкози та сечової кислоти, коли людина стає старше, є непоганою ідеєю.
Джерело: https://link.springer.com/article/10.1007/s11357-023-00936-w