14 червня, 2024
Glis2 – новий ген полікістозу нирок
У доклінічних моделях було виявлено, що невідомий ген, Glis2, є мішенню полікістозу нирок (ПН), спадкового розладу, який призводить до утворення заповнених рідиною кіст. Ці рідинні структури поступово заміщують функціональну тканину нирок, знижуючи їх функцію аж до термінальної ниркової недостатності. Незважаючи на те, що генетична основа захворювання добре встановлена, як генетичні зміни спричиняють утворення кіст – до кінця не зрозуміло. Дослідження Єльської школи медицини виявило, що ген Glis2 є компонентом сигналізації ПН і також може бути новою мішенню для лікування захворювання. До цього часу Glis2 не був включений до жодного з відомих шляхів, які вивчали з метою визначення етіології захворювання.
Приблизно десять років тому лабораторія Стефана Сомло, нефролога і генетика Єльської школи, досліджувала роль війок – дрібних виступів мембрани, які клітини використовують для сприйняття зовнішніх сигналів, – у виникненні ПН. Учені виявили, що існує певний процес, який залежить від наявності неушкоджених війок і відсутності в них специфічних білків поліцистинів та стимулює ріст кісти. Дослідники використали секвенування РНК, щоб ідентифікувати зміни експресії генів, які специфічно присутні в нокаутах поліцистину з інтактними війками. Наукова група зосередилася на змінах у 73 генах і, зрештою, вибрала Glis2 найкращим кандидатом для подальшої перевірки.
Під час експериментів також обробляли моделі антисмисловим олігонуклеотидом (ASO), спрямованим проти Glis2, який, як виявили, пригнічує ріст кіст. Загалом, учені пройшли шлях від відкриття та генетичної перевірки в системах клітинних культур і в доклінічних моделях до використання терапевтичного засобу для подальшого підтвердження концепції, тому виконану роботу можна вважати досить повним доклінічним дослідженням. Наступним кроком є глибше вивчення того, як працює Glis2, включаючи те, як поліцистин призводить до активації Glis2 та як відбувається його регуляція, і, що найважливіше, чи можна здобуті знання застосувати для людей.
Джерело: https://www.nature.com/articles/s41467-024-48025-6