30 липня, 2020
Селен при захворюваннях щитоподібної залози: знання, необхідні для ендокринологів
У 1990-х роках селен був ідентифікований як компонент ферменту, що активує тиреоїдні гормони. З моменту цього відкриття значення селену для щитоподібної залози (ЩЗ) активно вивчалось. Селен, відомий передусім своїми антиоксидантними властивостями селеноферментів, отримують в основному з м’яса, морепродуктів і злаків. Рівень споживання селену у світі неоднорідний – через відмінності його вмісту в грунті і фактори, що впливають на його біодоступність для рослин. Несприятливі наслідки для здоров’я спостерігалися як при вкрай високому, так і при вкрай низькому рівні споживання селену, з вузьким терапевтичним діапазоном.
Епідеміологічні дослідження пов’язують підвищений ризик розвитку аутоімунного тиреоїдиту (АІТ), хвороби Грейвса і зоба з низьким умістом селену. Клінічні дослідження додаткового призначення селену пацієнтам із хронічним АІТ зазвичай приводили до зниження титру тиреоїдних аутоантитіл без очевидного поліпшення клінічного перебігу захворювання. При хворобі Грейвса додавання селену може сприяти більш швидкій ремісії гіпертиреозу, поліпшенню якості життя та зменшити залучення очей в пацієнтів із легкою формою офтальмопатії. Незважаючи на рекомендації, які поширюються тільки на пацієнтів з офтальмопатією Грейвса, клініцисти широко використовують селен для лікування інших захворювань ЩЗ. Поточні та майбутні клінічні дослідження мають допомогти виявити осіб, які можуть отримати користь від призначення селену, ґрунтуючись, наприклад, на індивідуальному статусі селену або генетичному профілі.
Kristian Hillert Winther, Margaret Philomena Rayman, Steen Joop Bonnema, Laszlo Hegedиs Nature Reviews. Endocrinology 2020 January 30.