11 квітня, 2024
Популярні ліки від діабету не пов’язані з ризиком раку щитоподібної залози
Препарати, відомі як аналоги GLP-1, стають усе більш популярними для лікування діабету та ожиріння, але існують побоювання, що вони можуть підвищити ризик раку щитоподібної залози. Масштабне скандинавське дослідження під керівництвом науковців із Каролінського інституту у Швеції не виявило доказів такого зв’язку.
Агоністи рецепторів GLP-1 знижують рівень глюкози крові та регулюють апетит. Глюкагоноподібний пептид-1 (GLP-1 ), або ентероглюкагон, – пептидний гормон із сімейства інкретину, що виробляється L-клітинами тонкого кишечника у відповідь на прийом їжі, пригнічує секрецію глюкагону та одночасно стимулює вироблення інсуліну. Агоністи GLP-1 широко використовуються в лікуванні цукрового діабету 2 типу та ожиріння, причому їх клінічне застосування постійно зростає. Більш ранні дослідження та дані про побічні ефекти показали, що ці препарати можуть бути пов’язані з підвищеним ризиком новоутворень щитоподібної залози. Однак через обмеження даних і методології не вдалося зробити чіткі висновки, що призвело до невизначеності щодо цього можливого побічного ефекту.
Дослідники проаналізували дані національних реєстрів Данії, Норвегії та Швеції про майже 145 000 пацієнтів, які отримували аналоги GLP-1, головним чином ліраглутид або семаглутид, і 290 000 пацієнтів, які отримували інший препарат від діабету (інгібітори дипептидилпептидази-4, ферменту, що регулює метаболізм глюкози). Ризик раку щитоподібної залози порівнювався між групами протягом середнього періоду спостереження трохи менше чотирьох років. Лікування GLP-1 не було пов'язане з підвищеним ризиком раку щитоподібної залози. Результати були ідентичними, порівнюючи з іншою, третьою групою ліків від діабету (гліфлозинами, або інгібіторами SGLT2 – класу засобів, які діють шляхом інгібування реабсорбції глюкози в нирках).
«Багато людей приймають ці ліки, тому важливо вивчити потенційні ризики, пов’язані з ними. Наше дослідження охоплює широку групу пацієнтів і підтверджує, що аналоги GLP-1 не пов’язані з підвищеним ризиком раку щитоподібної залози», – вважає Бйорн Пастернак, головний науковий співробітник відділу медицини Каролінського інституту. Його колега, Пітер Уеда, доповнює: «Ми не можемо виключити, що ризик певних підтипів раку щитоподібної залози підвищується в менших групах пацієнтів, які ми не змогли вивчити тут, наприклад, у людей із високим вродженим ризиком медулярного раку щитоподібної залози, яким не рекомендується використовувати ці препарати».
Джерело: https://www.bmj.com/content/385/bmj-2023-078225