Головна Новини Ендокринологія Смертельний токсин молюсків може стати ключем до створення кращих ліків проти гормональних розладів і діабету

21 серпня, 2024

Смертельний токсин молюсків може стати ключем до створення кращих ліків проти гормональних розладів і діабету

Смертельний токсин молюсків може стати ключем до створення кращих ліків проти гормональних розладів і діабету

Вчені знаходять підказки щодо лікування діабету і гормональних розладів у несподіваному місці – токсині однієї з найотруйніших тварин на планеті. Багатонаціональна дослідницька група під керівництвом науковців Університету Юти ідентифікувала компонент в отруті смертоносного конічного молюска, географічного конуса, який імітує людський гормон соматостатин, що регулює рівень глюкози в крові та різних гормонів в організмі. Специфічні довготривалі ефекти гормоноподібного токсину, які допомагають молюскам полювати на свою здобич, також можуть допомогти розробити кращі ліки для людей із діабетом або іншими гормональними розладами.

Соматостатин регулює багато процесів в організмі людини, запобігаючи небезпечно високому підвищенню рівня глюкози в крові, різних гормонів та інших біологічно активних сполук. Науковці виявили: консоматин працює аналогічно токсину конусного равлика, є більш стабільним і специфічним, ніж людський гормон, що робить його багатонадійним проєктом для розроблення ліків. Визначаючи, як консоматин взаємодіє з мішенями соматостатину в людських клітинах, визначили, що токсин точно впливає на окремі рецептори.

Консоматин специфічніший, ніж різні синтетичні препарати, і зберігається в організмі набагато довше, ніж людський гормон, завдяки включенню додаткової амінокислоти, яка ускладнює його розщеплення. Окрім того, сполука може містити додаткові токсини, спрямовані на нормоглікемію. Такі речовини можуть бути інкретиноподібними пептидами, які діють через модуляцію GLP-1, глюкозозалежний інсулінотропний поліпептид або рецептори глюкагону. Окрім того, це можуть бути токсини, які деполяризують β-клітини підшлункової залози, щоб індукувати секрецію інсуліну. Майбутня ідентифікація цих сполук може сприяти розробленню нових ліків і покращити сучасне розуміння складних фізіологічних механізмів, що керують контролем рівня глюкози.

Джерело: https://www.nature.com/articles/s41467-024-50470-2