2 липня, 2026
Пероральна терапія ахондроплазії продемонструвала ефективність у дослідженні третьої фази
Ахондроплазія є найпоширенішою формою скелетної дисплазії та виникає приблизно в одного із 26–40 тис. новонароджених. Захворювання зумовлене патогенними варіантами гена рецептора фактора росту фібробластів 3 (FGFR3), що призводять до його надмірної активації. Порушення сигнальних шляхів FGFR3 пригнічує проліферацію та диференціацію хондроцитів, унаслідок чого сповільнюється ендохондральне окостеніння, формується непропорційно низький зріст і розвиваються характерні зміни кінцівок та хребта. Окрім ортопедичних проблем, пацієнти нерідко стикаються з ускладненнями з боку хребта, ЛОР-органів і нервової системи.
Сучасне лікування включає аналоги натрійуретичного пептиду C, які, введені підшкірно, впливають на сигнальні шляхи, активовані FGFR3. Проте необхідність регулярних ін'єкцій залишається суттєвим обмеженням, особливо для дітей. Саме тому розроблення ефективної пероральної терапії вважається одним із пріоритетних напрямів сучасної дитячої ортопедії та медичної генетики.
Нові можливості продемонстрував інфігратиніб – селективний пероральний інгібітор тирозинкінази FGFR1–3, який безпосередньо пригнічує патологічно активований рецептор FGFR3 і знижує активність ключових сигнальних каскадів, зокрема MAPK та STAT1. Ефективність і безпеку препарату оцінювали в міжнародному багатоцентровому рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні третьої фази PROPEL 3, проведеному у 27 центрах десяти країн.
У дослідження включили 114 дітей віком від 3 до 17 років, яких у співвідношенні 2:1 рандомізували до групи інфігратинібу або плацебо. Препарат застосовували перорально один раз на добу протягом 52 тижнів у дозі 0,25 мг/кг маси тіла. Основною кінцевою точкою була зміна річної швидкості росту, а також оцінювали зміну пропорцій тіла.
Через рік лікування діти, які отримували інфігратиніб, продемонстрували достовірне збільшення швидкості росту, порівнюючи із плацебо. Різниця між групами становила 1,74 см на рік, тоді як фактичний приріст у групі активної терапії досягав 2,1 см на рік, порівнюючи із контрольною групою. Найвираженіші зміни пропорцій тіла спостерігали в дітей віком 3–8 років – саме в цей період формуються найбільш помітні прояви диспропорційного росту.
Профіль безпеки препарату виявився сприятливим. Частота небажаних явищ практично не відрізнялася від плацебо, більшість із них були легкими або помірними й відповідали типовим дитячим захворюванням. Серйозні побічні реакції, пов'язані з лікуванням, не реєструвалися, а випадків припинення терапії через токсичність або летальних наслідків не було. Усі учасники продовжують довгострокове спостереження для оцінки стійкості клінічного ефекту та можливого впливу терапії на функціональний стан і якість життя. За попередньою оцінкою вчених, інфігратиніб стане першою широкодоступною пероральною таргетною терапією ахондроплазії.
Джерело: https://www.nejm.org/doi/full/10.1056/NEJMoa2604565