27 серпня, 2026
Профілактика туберкульозу за ВІЛ: реальні дані підтверджують користь
Туберкульоз (ТБ) залишається однією з головних причин смерті людей, які живуть із ВІЛ, попри доступність антиретровірусної терапії (АРТ) та доведену ефективність профілактичного лікування. У 2024 році ТБ спричинив близько чверті смертей, пов’язаних зі СНІДом. Нове дослідження, опубліковане у The Lancet HIV, показало, що профілактичне лікування ТБ (TPT – tuberculosis preventive treatment) знижує не лише захворюваність, а й загальну смертність у реальній клінічній практиці.
Дослідження PROTECT охопило 235 424 людини із ВІЛ, які розпочинали АРТ у шести країнах із високим тягарем ВІЛ і ТБ: Гаїті, Кенії, Нігерії, Уганді, Україні та Зімбабве. Автори використали дані електронних медичних записів за 2018–2024 роки та метод емуляції рандомізованого дослідження, що дало змогу зменшити вплив типових для спостережних досліджень систематичних похибок.
Основним режимом TPT у дослідженні був 6-місячний курс ізоніазиду. На тлі профілактичного лікування ризик розвитку активного ТБ був приблизно на 61 % нижчим, ніж без нього. Ефект виявився стабільним у всіх шести країнах, незалежно від відмінностей епідеміологічної ситуації та характеристик пацієнтів. Це важливий результат для сучасної стратегії «тестуй і лікуй», за якої АРТ призначають усім людям із ВІЛ незалежно від кількості CD4-клітин.
Не менш суттєвим було зниження смертності: TPT асоціювалося приблизно із 45 % нижчим ризиком смерті. Водночас виражена міжкраїнова неоднорідність цього показника свідчить, що вплив профілактики на виживаність залежить не лише від самого втручання, а й від клінічного контексту, структури програм допомоги та супутніх факторів ризику.
Важливим практичним висновком стала роль часу початку профілактики. Найбільшу користь спостерігали, коли TPT розпочинали протягом перших двох тижнів після залучення до ВІЛ-допомоги; ефективність зберігалася при старті в межах перших восьми тижнів. Отже, профілактика ТБ не повинна відкладатися до завершення тривалого періоду спостереження або стабілізації АРТ, якщо клінічна оцінка не виявляє активного ТБ.
Принципово, що отримані результати стосуються саме реальної роботи програм ВІЛ-допомоги, а не умов контрольованого клінічного випробування. Сучасні короткі схеми TPT, зокрема тримісячні та одномісячні режими, потенційно можуть поліпшити прихильність і завершення лікування, однак їхній вплив на смертність у масштабних програмах ще потребує окремого вивчення.
Джерело: https://www.thelancet.com/journals/lanhiv/article/PIIS2352-3018(26)00140-2/fulltext