25 січня, 2022
Постковідний синдром пов’язаний із ризиком метаболічного захворювання печінки
Постковідний синдром – тривалий запальний стан після інфікування коронавірусом SARS-CoV-2, пов’язаний із вищим ризиком метаболічної жирової хвороби печінки, відповідно до аналізу пацієнтів, проведеного в Канаді.
Симптоми постковідного синдрому можуть спостерігатися з боку різних систем органів, включаючи нейрокогнітивні, вегетативні, шлунково-кишкові, респіраторні, кістково-м’язові, психологічні, сенсорні та дерматологічні кластери. Від 50 до 80 % пацієнтів із COVID-19 відчувають симптоми з одного або кількох зазначених кластерів через 3 місяці після виписки з лікарні.
Але проблеми з печінкою можуть виявлятися і у гострій фазі. Приблизно половина пацієнтів під час гострого захворювання COVID-19 можуть мати підвищені печінкові проби. У дослідженні канадських лікарів передбачається, що інфекція COVID-19 може спричиняти деякі метаболічні порушення, які, своєю чергою, можуть ініціювати ожиріння печінки або збільшувати вже наявне.
Дослідники ретроспективно виявили 235 пацієнтів із постковідним синдромом, госпіталізованих із приводу COVID-19 у період із липня 2020 року по квітень 2021 року. Середній вік становив 61 рік, 69 % були чоловіками, 19,2 % пройшли штучну вентиляцію легень, а середня тривалість госпіталізації становила 11,7 дня. У пацієнтів прояви постковідного синдрому спостерігалися в середньому протягом 143 днів після появи симптомів гострого захворювання COVID-19, при цьому 77,5 % мали симптоми принаймні одного кластера.
Усі пацієнти пройшли скринінг на неалкогольну жирову хворобу печінки (наявність стеатозу печінки у поєднанні з надмірною масою тіла / ожирінням або цукрового діабету 2 типу). З аналізу було виключено пацієнтів, які зловживали алкоголем, або хворих на гепатит С.
Було встановлено, що неалкогольну жирову хворобу печінки мали 55,3 % осіб досліджуваної популяції.