8 травня, 2024
Змінений протипухлинний препарат допомагає в лікуванні діабету, спонукаючи ацинарні клітини підшлункової залози виробляти інсулін
У 2016 році Фарзад Есні та Цзін Ху, дослідники Університету Піттсбурга, провели експеримент на мишах, під час якого видалили одну з двох копій гена, що кодує фермент під назвою кіназа фокальної адгезії (FAK). Учених цікавила роль FAK у розвитку раку підшлункової залози, але несподіване відкриття спрямувало дослідження в зовсім іншому напрямку. Підшлункова залоза виглядала так, ніби вона намагалася відновитися після травми, адже кластер клітин в органі виробляв і інсулін, і амілазу. У звичайних мишей і людей гормон інсулін, який регулює рівень цукру в крові, виробляється β-клітинами, тоді як амілаза, травний фермент, – ацинарними клітинами. Так учені випадково зробили нове відкриття в патогенезі уражень підшлункової залози.
У своїй новій статті в Nature Communications науковці демонструють: препарат, який досліджували для лікування раку через пригнічення FAK, перетворює ацинарні клітини на клітини, що виробляють інсулін, і допомагає регулювати рівень глюкози в крові в мишей і приматів із діабетом. Отримані дані свідчать про те, що інгібітори FAK можуть стати новим варіантом заміни інсулінотерапії у хворих на діабет. Аби дослідити вплив нових клітин на тваринну модель діабету, вчені частково або повністю знищили β-клітини тварин стрептозотоцином, імітуючи діабет. Потім лікували мишей пероральним інгібітором FAK під назвою PF562271 та плацебо впродовж 3-х тижнів.
Миші, які отримували інгібітор FAK, відновили приблизно 30 % початкової маси β-клітин, і лікування сприяло зниженню рівня глюкози. Результати терапії зберігалися до кінця експерименту та ще протягом кількох тижнів, що свідчить про те, що одноразове лікування може мати довгострокові переваги для контролю діабету. Біологи також вивчали вплив інгібітора FAK на приматів. Спочатку вчені індукували діабет стрептозотоцином, що призвело до потреби в екзогенному введенні від 5 до 20 одиниць інсуліну на день для контролю рівня глюкози в крові. Потім дослідники лікували тварин 3-тижневим курсом інгібітора FAK. Через 6 тижнів потреба тварин в інсуліні знизилася на 60 %, і стабільне покращення тривало без додаткового лікування до кінця експерименту та ще 4 місяці після.
Ідея спонукати ацинарні клітини виробляти інсулін не є новою, але інгібітори FAK можуть мати більш плавний трансляційний шлях, ніж генетичні підходи, окрім цього, препарат уже був протестований у першій фазі випробувань. Маючи надію розпочати клінічне випробування для тестування інгібітора FAK на пацієнтах із діабетом, Есні та його команда зараз планують довгострокові експерименти на мишах, щоб подивитися на тривалість контролю гіперглікемії після одноразового курсу препарату. Вони також досліджують наслідки інгібування FAK у тканинах підшлункової залози, отриманих від людських донорів.
Джерело: https://www.nature.com/articles/s41467-024-47972-4