3 лютого, 2026
Підлітковий СПК і хто ризикує мати симптоми в дорослому віці?
Результати шведського проспективного когортного дослідження BAMSE, опублікованого у виданні Gastroenterology, суттєво уточнюють перебіг синдрому подразненого кишечника (СПК) від підліткового віку до раннього дорослого віку та визначають ключові предиктори збереження стану. Результати є клінічно важливими: дві третини підлітків із СПК у 16 років більше не відповідали критеріям діагнозу у 24 роки, що підтверджує динамічність розладу та природну тенденцію до покращення. Водночас саме підлітковий СПК виявився найпотужнішим предиктором симптомів у дорослому віці – фактор, який лікарі не можуть ігнорувати під час оцінки довгострокових ризиків.
У дослідження включили 2539 учасників, які обстежувалися за Римськими критеріями у 16 і 24 роки. Поширеність СПК у молодих дорослих становила 10 %. Найбільш значущими чинниками ризику, крім наявності синдрому в підлітковому віці, були повторний абдомінальний біль, порушення сну, виражений психологічний дистрес, знижена самооцінка здоров’я та харчова гіперчутливість. Дані підтверджують важливу роль вісі «кишечник–мозок» та психосоматичних механізмів, а також демонструють, що стан підлітків у період формування нейрональних регуляторних систем має прогностичне значення на роки вперед.
Особливо показовою є міжпоколінна передача ризику. Наявність СПК або значущого абдомінального болю хоча б в одного з батьків суттєво підвищувала ймовірність як розвитку СПК у 24 роки, так і його персистенції. Висновки вчених відображають поєднання генетичної вразливості, впливу спільного середовища та механізмів соціального навчання, за якого модель поведінки батьків впливає на формування реакцій дитини на біль і стрес.
Водночас дослідники наголошують, що більшість із виявлених чинників ризику є модифікованими. Коротка тривалість сну, невирішений підлітковий стрес, гіперреактивність на шлунково-кишкові симптоми та нездорові харчові звички можуть коригуватися за допомогою ранніх психоедукаційних і поведінкових втручань. «Ранні інтервенції, спрямовані на сон, психічне благополуччя та контроль шлунково-кишкових симптомів, можуть зменшити ризик тривалої симптоматики», - зазначає Магнус Сімрен, професор Гетеборзького університету (Швеція).
Важливим є розуміння, що СПК у підлітків не слід розглядати як незмінний діагноз. Майже 70 % пацієнтів із симптомами у 16 років не відповідали критеріям розладу у 24 роки, що підкреслює доцільність підтримувального ведення, уникнення надмірної медикалізації та фокус на модифікації способу життя та психоемоційного стану. Натомість у підгрупах із підвищеним ризиком, особливо за сімейного анамнезу СПК, рання поведінкова підтримка та мультидисциплінарний підхід можуть мати профілактичний ефект.
Зважаючи на масштабність та методологічну точність BAMSE, здобуті результати формують важливе підґрунтя для розроблення превентивних стратегій. Дані свідчать, що підлітковий період є «вікном можливостей», коли цілеспрямована корекція психосоціальних та поведінкових чинників може суттєво знизити ризик довготривалої симптоматики в дорослому віці. Висновки вчених підтверджують роль персоналізованої медицини та зміщують акцент із реактивного лікування на проактивну профілактику функціональних гастроінтестинальних розладів.
Джерело: https://www.gastrojournal.org/article/S0016-5085(26)00033-8/pdf?referrer=https%3A%2F%2Fwww.gu.se%2F